День святого Миколая традиційно відкриває цикл зимових свят, який цьогоріч для українців розпочнеться раніше. В новому церковному календарі дату вшанування пам'яті Чудотворця перенесли на початок грудня.
Коли святкувати Миколая 2023 та яке значення має цей день.
При підготовці матеріалу використовувалися наступні джерела: церковний календар ПЦУ, текст постанови Помісного Собору на сайті ПЦУ, Українська мала енциклопедія, Вікіпедія, коментар ректора Відкритого православного університету Святої Софії Премудрості, священника ПЦУ Георгія Коваленка.
Свято за новим стилем
День святого Миколая Чудотворця у 2023 році припадає на 6 грудня. Свято перенесли з 19 грудня після переходу Православної церкви України (ПЦУ) й Української греко-католицької церкви (УГКЦ) на новоюліанський календар.
Ця система літочислення є більш точною, ніж юліанський стиль, яким послуговувалася церква до 1 вересня 2023. Всі "нерухомі" релігійні свята змістилися на 13 днів раніше.
За новим календарем українці відзначатимуть всі свята (крім Великодня) разом з більшістю європейських країн (римо-католиками).
Що буде зі "старою" датою 19 грудня
З прийняттям рішення про новий церковний календар Помісний Собор ПЦУ дозволив "зберегти за парафіями та монастирями, які цього бажають, право використовувати старий календар", щоб перехід був поступовим та усвідомленим.
Тобто заборони на святкування Дня святого Миколая за "старим" стилем (19 грудня) немає.
В коментарі РБК-Україна священник ПЦУ Георгій Коваленко пояснив, що окремі парафії можуть за бажанням продовжувати відзначати свято та проводити урочисті служби в храмах за юліанським календарем, як було до церковної реформи, але таких парафій виявилося небагато.
"Для тих, хто бажав залишитись на старому стилі, церква дозволила таку можливість, і є деяка кількість парафій, яких виявилося дуже небагато, які залишаються на старому стилі. Це не стало приводом розділень між нами", – зазначив священник.
За його словами, найбільша спільнота, що продовжує використовувати старий стиль, – Московський патріархат. Однак і в УПЦ МП також є священники та віряни, які хочуть використовувати новоюліанське літочислення.
Парафіям та монастирям ПЦУ та УГКЦ був даний певний період для переходу на новий календар свят. "Процес триває, але для церкви важливо, щоб цей процес не призводив до розділень. Тому календарні питання будуть вирішуватися в любові, діалозі й так, щоб головним для нас було прославляння Христа та Божої матері, святкування святих днів, а не сперечання щодо дат", – наголосив Георгій Коваленко.
Значення свята
6 грудня віряни вшановують пам'ять єпископа Миколая Мирлікійського, який жив за часів Римської імперії. Відомостей про священника до наших часів дійшло небагато. За переказами, він народився в Лікії в заможній родині, що сповідувала християнство. В ті часи це було рідкістю та навіть переслідувалося.
Ще в юнацтві Миколай вирішив присвятити себе служінню та прийняв сан єпископа Міри Лікійської.
Батьки залишили Миколаю великий спадок, який він вирішив роздавати нужденним. Про доброчинність священника є багато легенд.
Одна з найвідоміших – як Миколай допоміг збіднілому чоловіку забезпечити трьох доньок приданим. Нібито він потайки приносив золото до будинку бідняка. Вважається, що завдяки цій історії з'явилася традиція дарувати дітям анонімні подарунки на свято.
Миколая назвали Чудотворцем, адже він завжди приходив на допомогу всім, хто опинився в біді – визволяв полонених, рятував від смертної кари, допомагав потопельникам, зцілював від недугів.
Церква шанує Миколая як зразок глибокої, міцної, діяльної та істинної віри. "Без цієї віри, яку прищепили йому від дитинства батьки, яку він примножував у юності, служителем і проповідником якої він став, прийнявши священний сан – без цієї віри не було б у ньому тих численних добрих плодів, за які так всі шанують святого Миколая", – зазначав у своїй проповіді митрополит ПЦУ Єпіфаній.
Образ святого Миколая в Україні та народні традиції
Українці здавна шанували Миколая святителя. У літописах йдеться, що ще в 882 році в Києві діяла церква св. Миколи.
Своїм покровителем Миколая вважали моряки-козаки Запорізької Січі. Йдучи в плавання на лодках-чайках, як талісман вони брали ікони з зображенням святого. Ця традиція існувала у часи Першої світової війни. Тоді на кораблях Чорноморського флоту, де переважно служили українці, над дверима кают висіли іконки Чудотворця.
До того ж на честь святого та покровителя мореплавців було названо українське портове місто Миколаїв.
На Острожчині в західній частині України на Миколая починався період сватання. На Харківщині на Миколині свята варили кутю й узвар, щоб наступного року був добрий врожай. Також в Україні існував звичай на свято варити пшеничне пиво.
На Галичині Миколай був уособленням зими. Його іменем називали саме цей сезон: св. Микола – зима, св. Юрій – весна, св. Петро – літо, св. Дмитро – осінь.
При цьому історики вважають, що звичаю дарувати щось дітям на Миколая в Україні спочатку не було. Це німецька традиція, яка поширилася потім на західноукраїнські землі, що перебували у складі Австро-Угорської імперії.
Як Миколай став символом різдвяних свят
У сучасному світі перед Днем Миколая діти пишуть листи святому з побажаннями, а зранку на свято знаходять подарунки під подушкою. З цього дня у багатьох країнах стартує період зимових свят, протягом яких Миколай "з'являється" ще раз – на Різдво.
Миколай святитель став прообразом різдвяного Санта Клауса в західній культурі. Цього персонажа придумав американський письменник Клемент Кларк Мур у XIX ст. Він же посадив його в сані, запряжені оленями. Спочатку Санта отримав надзвичайну популярність у США, а згодом і в Європі.
За радянських часів влада забороняла святкування Різдва, намагалася стерти релігійний образ святителя та всіляко відокремлювалася від західних традицій. Тому замість святого Миколая придумали Діда Мороза, що приносив дітям подарунки під ялинку на Новий рік.
В Україні склалася традиція на День святого Миколая запалювати вогні головної Різдвяної ялинки на Софійській площі Києва. Впродовж багатьох років святкове дійство відбувалося 19 грудня, проте цьогоріч, ймовірно, ялинка засяє вже 6 грудня.