Початок минулого століття був ознаменований для Києва розвитком епохи кіно, а 1913 року в столиці було вже 35 кінотеатрів.
Про це розповів Віталій Ковалинський на Facebook-сторінці "Спрага": в Києві цікаво".
За його словами, 24 грудня 1912 року на Хрещатику відкрився «Кіно-театр Шанцера», який став для Києва справжнім палацом нового виду мистецтва.
Як відомо, за 17 років до того 28 грудня 1895 року родоначальники кіно брати Огюст та Луї Люм'єр провели перший публічний кіносеанс. Він відбувся у паризькому «Гранд-кафе». І вже через рік кінопокази відбулися в Києві у театрі актора і режисера М. М. Соловцова. Він орендував для своїх постановок будинок Августа Бергоньє на розі Фундуклеївської та Ново-Єлизаветинської вулиць, де нині розташований Театр ім. Лесі Українки.
У той час в українській столиці був пересувний синематограф.
"Його запрошували для залучення глядачів не лише Соловцов, а й цирк Крутікова, трупа братів Нікітіних та різні мандрівні артисти. Дирекція братів Люм'єр давала газетні оголошення, що приймає замовлення та "влаштовує на запрошення сеанси в тих приміщеннях, де існує електрика або може бути проведений електричний струм", - пише автор.
На початку інформаційний зміст кіномистецтва контролювався церквою і державою. Зокрема, у травні 1898 року Міністерство внутрішніх справ розіслало по губерніях циркуляр. У ньому йшлося: "Святійший Синод ухвалив заборонити при влаштуванні видовищ показувати шляхом живої фотографії (кінематограф) священні зображення Христа Спасителя, Пресвятої Богородиці та Угодників Божих".
Згодом кіно у Києві почали показувати у пристосованих приміщеннях.
Так, у 1907 році тільки на Хрещатику було шість синематографів: у будинку №15 - "Весь мир", №25 - Express, №27 - Р. Штремера, №31 - "Новый Мир", №36 - А. Мяновського та в №56 - Oaza.
"Сьогодні відкриття кращого та єдиного в Росії по удосконаленню та красі театру-синематографа "Експрес", Хрещатик, №25 (навпроти пошти). На місці колишнього THE EXPRESS BIO відкривається новий "Експрес", який завдяки удосконаленням в технічному відношенні та суттєвою перебудовою внутрішнього приміщення заслуговує на загальну увагу. Фойє театру розкішно оздоблено дзеркалами та гобеленами, і для публіки запроваджено оригінальну новинку - кафе, забезпечене найкращими продуктами та прохолодними напоями. Безумовно, це перший і єдиний театр у Києві, і, як кажуть фахівці, усієї Росії", - повідомила 15 серпня 1908 року газета "Кіевлянинъ".
1911 року було затверджено правила влаштування синематографів. Зазначалося, що у дерев'яних будинках можна розміщувати тільки на 1-му поверсі, а в кам'яних - не вище 2-го поверху. Їх не дозволялося влаштовувати над аптеками, складами легкозаймистих матеріалів та пекарнями. А у фойє повинні були бути "тарілочки або урни для кидання сірників і недопалків".
Крім того, "ряди стільців у залі були надійно прикріплені до підлоги, з'єднані між собою і прорізані проходами, що ведуть до виходів, розташованим таким чином, щоб між двома проходами в кожному ряду не було більше 12 місць, а між бічною стіною та найближчим до неї проходом не більше 6 місць, ширина місця для глядача - не менше 52 см".
12 грудня 1912 року та ж сама газета повідомила: "Вчора, о 3 годині дня, відбулося урочисте відкриття першого міського кіно-театру в Києві, спорудженого у міській садибі на Хрещатику, 38 (її заповів місту купець М. П. Дегтерєв з умовою, що дохід із нерухомості йтиме на благодійні цілі. - В. К.). Величезна будівля знаходиться у дворі і примикає до фасадного будинку, вхід до театру влаштований з вулиці. Поруч із входом знаходиться дуже просторе, багато оздоблене фойє, з одного боку якого влаштовані вбиральні, з іншого боку - буфет. Наприкінці фойє кілька входів у зал для глядачів, що має вигляд справжнього театру. Зал блищить багатством і красою оздоблення та всілякими удосконаленнями, а саме: крісла з відкидними сидіннями, чудова вентиляція, похила підлога і т.д. Крім місць у партері, у залі є балкон із ложами. Єдиним дефектом нового кінотеатру є недостатньо великий екран для демонстрування картин. Як зал для глядачів, так і фойє та інші внутрішні приміщення виконані в грецькому стилі. Будівництво цієї будівлі, як нам повідомляють, обійшлося близько 200 тис. руб. Збудовано воно п. Шанцером за умов, що він користується ним 12 років, сплачуючи оренди по 22 тис. крб. на рік. Після 12 років будівництво переходить безкоштовно у власність міста".
А у 1913 році у Києві працювали вже 35 кінотеатрів. З них 10 перебували на Хрещатику та 7 – на Великій Васильківській. Товариство "О. Ханжонков і Ко" забезпечувало кіноринок картинами "російської художньої серії", а також зарубіжних фірм "Чінес", "Вітаскоп", "Данмарк", "Італа-фільм" та ін.
До слова, у 1984 р. у Києві працювали 73 кінотеатри та стаціонарні кіноустановки.