Чи доводилося коли-небудь замислюватися над тим, чому в «Запорожців» двигун розташовувався не спереду під капотом, а ззаду — там, де в «нормальних» автомобілів зазвичай розташований багажник. На тлі більшості сучасних авто наші ЗАЗи виглядають якимись «мутантами».
Чи все-таки ні? «Автотема» дізналася, наскільки самотнім у своєму роді є «Запорожець», навіщо конструкторам знадобилося ставити двигун у багажник, які плюси є у таких автомобілів і чому зараз на дорогах такі майже відсутні.
Почнемо з кінця: у світі була і є величезна кількість автомобілів із задньомоторним компонуванням крім наших «Запорожців». Німецький військовий позашляховик Volkswagen Typ 82, відомий як «Кюбельваген», седан Volkswagen Type 1 відомий також як «Жук», не менш знаменитий мікроавтобус Volkswagen Transporter. Італійські автомобілі Fiat моделей 500, 600, 850 і деякі інші.
Французькі Renault моделей Caravelle, 4CV і Dauphine. Американський Chevrolet Corvair, чехословацькі Tatra 613 і Skoda 120. І навіть ірландський DeLorean DMC-12, який здобув всесвітню популярність завдяки фільму «Назад у майбутнє»… Насправді список можна продовжувати ще дуже довго. Фактично у кожної марки набереться кілька задньомоторних лінійок автомобілів.
І все ж більшість громадян, які навіть не володіють автомобілем, мали б звернути увагу на те, що компонування з розташуванням двигуна спереду — куди популярніше. Чому ж так? Для початку варто зазначити, що всього компоновок три: передньомоторна, середньомоторна і задньомоторна. Однак, місце розташування двигуна в конструкції — це насправді лише половина характеристики автомобілів компонування.
Адже ще дуже важливим є привід: передній, повний або задній. З одного боку, не можна сказати, що якась компоновка однозначно краща, а якась категорично гірша… З іншого боку, деякі поєднання приводу і місця розташування мотора все ж таки мають більше мінусів, ніж плюсів. Наприклад: задньомоторне передньопривідне компонування не користується популярністю від слова зовсім.
Компонування автомобіля впливає на багато характеристик транспортного засобу: масу машини, динаміку розгону, прохідність, безпеку, маневреність, технічну складність тощо. Вибір тієї чи іншої схеми під час конструювання машини залежить від багатьох чинників. Так, наприклад, задньомоторне задньопривідне компонування найчастіше наділяє автомобіль хорошою динамікою, високою прохідністю і невеликою масою.
Саме тому така схема користується неабиякою популярністю серед конструкторів двох, здавалося б, діаметрально протилежних сімейств автомобілів — спортивних машин і бюджетних машин. У спортивному автомобілі задньомоторне задньопривідне компонування здатне помітно поліпшити динаміку розгону. У бюджетному автомобілі дана схема дає змогу надати машині кращі динамічні характеристики і підвищену прохідність навіть при використанні, м’яко кажучи, не найпотужнішого двигуна.
Незвичайні якості задньомоторного компонування багато в чому пов’язані зі зміщенням центру тяжіння автомобіля на задню вісь, через що ведучі колеса постійно перебувають під великим навантаженням. Найчастіше в таких машина на задній привід припадає 50-65% всієї маси автомобіля. Завдяки цьому забезпечується хороше зчеплення з дорожнім покриттям.
Ба більше, у міру розгону, ефект «тиску» на задню вісь посилюється ще більше. При порівнянних двигунах, автомобілі з задньомоторним компонуванням демонструють кращу динаміку, ніж їхні передньомоторні колеги. Власне, питання продуктивності було головним для конструкторів під час створення «Запорожця». Машину хотіли зробити максимально ефективною за використання відверто слабенького мотора (23 «конячки» при 4000 об/хв). Чого і вдалося домогтися.
Є у задньомоторного компонування й інші плюси, крім кращої динаміки і меншої маси транспортного засобу. Тут тобі і кермо, що легко обертається, і висока пасивна безпека, і менша гучність, і простіший доступ до двигуна під час ремонту.
Однак, є у такого компонування і серйозні мінуси, через які в наш час подібну схему майже не використовують у споживчих авто, стаючи долею вантажівок, спецтранспорту і спортивних автомобілів.
Річ у тім, що у машин із заднім розташуванням мотора низький рівень безпеки. Мотор, встановлений у задній частині машини, наділяє її поганою курсовою стійкістю, знижує ефективність рульового управління, підвищує ризик заносу навіть за умови хорошого зчеплення з дорогою, підвищує чутливість подібних авто до бічного вітру. Особливо гостро проблеми з безпекою стоять для простих не досвідчених у тонкощах керування водіїв.
Сучасна електроніка дозволяє багато в чому вирішити вищезазначені проблеми, однак автоматичні системи серйозно здорожують автомобіль. Таким чином сьогодні задньомоторне компонування вважається невигідним для масового сегмента.