Музичний гурт "Алібі" (з 2021 року – TheAlibiSisters) свого часу мав шалену популярність. Майже всі пісні та Ангеліни Завальських очолювали хіт-паради. Новина про те, що сестри вирішили взяти паузу у спільній творчості, стала несподіваною. Однак зараз артистки знову виступають разом.
В інтерв’ю OBOZ.UA Анна та Ангеліна Завальські згадали період, коли чотири роки працювали нарізно, відкрили цікаві сторінки з особистого життя та розповіли, як живуть під час великої війни, розповідає Обоз.юа.
Повномасштабне вторгнення сестер Завальських із родинами застало в Києві. "Напередодні ввечері ми з сестрою повели малих до квест-кімнати "Гаррі Поттер", і пригадую, що буквально у повітрі тоді вже сильно відчували напружене передчуття чогось неминучого, – згадує Анна Завальська. – Але до війни ми не готувались, хоча й обговорювали таку ймовірність: у нас не було ні тривожних валіз, ні запасів продуктів чи палива. На жаль, як і більшість українців, ми були переконані, що повномасштабне вторгнення, то, скоріше, неможливий сценарій. А вже вранці прокинулись від страшного звуку, вібрації стін будинку та спалахів за вікнами".
"Я все життя памʼятатиму, як вистрибувало серце від паніки. Ми навіть не одразу зідзвонилися з усіма рідними – були настільки розгублені, – продовжує Анна. – Усвідомила нову реальність, коли син запитав (прийшла його розбудити, аби перевести у більш безпечне місце, хоча навіть не здогадувалась, що у той момент не було безпечних місць): "А в школу ми тепер не підемо?".
Анна з родиною знайшла прихисток у Польщі, а згодом перебралися з сином до Великої Британії: "Влітку 2023-го гостро постало питання школи, бо у нашій українській, куди Ілля пішов у перший клас, не було бомбосховища, і учнів перевели на онлайн-навчання. Перебуваючи в Польщі, ми завдяки цьому продовжували навчальний процес дистанційно, але Ілля був у стресі, складно засвоював матеріал у такому форматі. Втрачав соціалізацію. Тому з нового навчального року ми вирішили знайти йому місце, де б він міг продовжувати школу в режимі офлайн. Звісно, могли залишитись і навчатись у Кракові, але я краще володію англійською мовою, тож ми шукали англомовне середовище".
"Так збіглося, що наші друзі у Лондоні запропонували пожити в їхній вільній на той момент квартирі та знайшли нам державну школу в тому ж районі Лондона, – згадує Анна. – Тож ми оформили на сайті британського уряду документи за чинною на той момент програмою Homes for Ukraine й отримали згодом BRP – візу, яка надає дозвіл на тимчасове перебування у Британії. Далі почали листуватися з адміністрацією школи Harris Primary Academy, і нам надали можливість безкоштовного навчатись".
"Система британської школи чітка і злагоджена. Нас дуже тепло зустріли, але вимоги були такими самими, як і для всіх, – пояснює співачка правила закордонної школи. – Ти маєш виконувати всі правила, коректно комунікувати (переважно у листах). Як і скрізь у Європі, освіта дитини – це пріоритет, і батьки мають гарантувати, що не пропускатиме заняття. Якщо учень не з’являється бодай кілька днів до школи без офіційного попередження та дозволу, отримує спеціальну помітку. І якщо таких зауважень збирається певна кількість, батьки навіть можуть втратити право опіки над дитиною. І це правило жорстко та безкомпромісно працює на державному рівні".
"Щодо освіти, то дитині дають необхідний мінімум базових знань, – продовжує Завальська. – Акцент стоїть на таких дисциплінах, як математика та мова. У початковій школі за кордоном дитину загалом не обтяжують знаннями, а привчають до системності. У нас навпаки одразу дають інтенсивне навантаження і вимагають проявляти здібності в усіх напрямках, не враховуючи індивідуальних особливостей. Середовище у нас загалом більш конкурентне, а там у цьому до певного етапу немає потреби. До дітей дуже лояльне ставлення без особливих очікувань. Це за моїми спостереженнями".
За словами Анни, життя в Англії виявилося складнішим, ніж здавалося на перший погляд: "Якщо немає машини та можливості винаймати неймовірно дороге житло у центрі міста, то більшість часу та бюджету йде на громадський транспорт і дорогу. Часом витрачаєш на це п’ять годин в день. Тому вимушений будувати життя у своєму районі, усе критично локалізуючи, інакше не вигрібатимеш. Я весь час була привʼязана до школи. О 8:15 треба привести дитину і рівно о 15:00 забрати. Групи продовженого дня були платними, чого ми собі дозволити не могли".
"Зазвичай, поки малий перебував у школі, я ще й мала низку зустрічей із соціальними установами та в обовʼязковому порядку ходила на курси англійської мови, – продовжує Анна. – Якщо отримуєш грошову соціальну підтримку, то маєш обовʼязок у перспективі працевлаштуватись. Спеціальні служби допомагають у складанні CV та дають напрями у пошуках роботи, призначають контрольні зустрічі у Job Centre, де ти звітуєш про свій процес пошуку. Для мене це було морально складно".
Ангеліна Завальська початок великої війни згадує так: "Майже весь перший місяць ми провели вдома і не збиралися їхати нікуди, доки не зрозуміли, що для дітей перебувати у Києві вже стає небезпечно. Нас покликали до себе у Краків рідні, туди ми і поїхали з дітьми та батьками. Залишалися там лише два місяці. Але саме тоді почали разом із сестрою робити благодійні виступи".
Нагадаємо, Анна й Ангеліна Завальські були одними з найпопулярніших дівочих колективів 2000-х в Україні. Їхній гурт "Алібі" мав неабияку кількість прихильників. Однак одного дня дівчата оголосили про припинення спільної артистичної діяльності. У пресі подейкували, що сестри розсварилися.
"Чутки у ЗМІ про наш родинний конфлікт були сильним перебільшенням, – стверджує Анна Завальська. – Не було у нас такої сімейної радикальної розмови на кшталт: "Усе! Зупиняємо проєкт!". Усе йшло поступово: особисте життя внесло корективи, наші плани та графіки перестали синхронізуватися, це заважало спільній роботі й ми почали відмовлятись від низки концертів і корпоративів".
"Ми ніколи не втомлювались одна від одної, а сварки були, звичайно, і це цілком нормально, коли руйнується щось існуюче, а нове ще не зʼявилось, – згадує Ангеліна Завальська. – Змінювався час, шоубізнес і ми. Умовно фінальною точкою у спільній концертній діяльності став концерт до 9-річчя "Алібі". Ми мріяли до ювілею гурту зробити концерт із симфонічним оркестром в оперному театрі, запросивши заспівати з нами друзів-артистів. Але, на жаль, фінансової підтримки на такий проєкт ми не знайшли".
"Батькам (тато дівчат багато років був їхнім продюсером. – Ред.) було непросто прийняти наше рішення призупинити роботу гурту, – додає Ангеліна. – Вони й донині ностальгують за проєктом, у них вдома зберігається весь архів преси, сценічних костюмів і нагород. Але, озираючись назад, ми ні про що не шкодуємо".
Ангеліна Завальська каже, що працюючи окремо, вони з сестрою продовжували підтримувати стосунки: "Щоправда, бачитись тоді стали рідше. Ми обидві почали працювати над матеріалом для сольних проєктів. Аня писала тексти для деяких моїх пісень, а вони з її чоловіком, музикантом Дмитром Саратським, шукали більш альтернативні шляхи. Мені подобалось те, що у них виходило".
"Нам із сестрою, крім гастрольного життя, ще дуже не вистачало спільних поїздок у відпустки, – додає Анна. – З того часу, як ми знайшли пари, ніколи не їздили на відпочинок разом. У кожного були свої маршрути й плани. До речі, у нас із родиною був єдиний приклад непорозуміння у звʼязку з моїм сольним проєктом, в якому приймала досить несподівані рішення. Наприклад, мою зйомку для журналу Playboy рідні сприйняли негативно, бо це йшло всупереч репутації "хорошої дівчинки", яка формувалась роками. Проте я вважаю, що цей момент проявив не стільки оголеність у кадрі, скільки вміння діяти всупереч чиїмось очікуванням і запитам. Це мене психологічно звільнило".
Сестри пригадують, хто свого часу підштовхнув їх до думки знову об’єднатися: "Перший поштовх до цього зробив Паша Шилько. З ведучим та продюсером ми реалізували безліч проєктів ще за часів Gala Radio. Якось він зателефонував і запропонував заспівати у його трибʼюті, ми погодились. Так уперше після перерви у чотири роки вийшли на сцену разом. І одразу зрозуміли, що скучили. Тоді й народилась ідея проєкту "Alibi.Перезавантаження", який ми пізніше таємно готували й представили на ювілеї тата. Це був подарунок для нього".
Завальські не приховують, що, як і інші успішні колеги, свого часу вони мали пропозиції співпраці з російським шоубізнесом. "Коли на початку 2000-х російський шоубізнес почав витісняти собою наш ринок, неодноразово зверталися "расійські прадюсєри", які обіцяли нам золоті гори та світову славу, – згадує Ангеліна Завальська. – Єдиною умовою було відмовитись від роботи з татом і підписати контракт, який фактично зробив би нас чужою продюсерською власністю. Нам уже тоді вистачило розуму не вестись на подібні сумнівні перспективи, і ми відхилили всі пропозиції, обравши свою країну, всупереч їхнім похмурим прогнозам на наше майбутнє тут".
"Ну, а тепер майбутнього немає у країни-агресора, – додає Анна. – І не буде. Ми ніколи не мріяли працювати там, бо завжди інтуїтивно та енергетично відчували відразу до Московії. Так, у нас там були друзі, певні контакти, спілкування, але ментально все це завжди було чуже, холодне, жорстке та бездушне. Я особисто ненавиділа кожний приїзд до Москви. Але всі подорожі туди назавжди припинились у 2011 році".
Про своє особисте життя Завальські воліють не розповідати багато. Відомо, що Анна заміжня за композитором і музикантом Дмитром Саратським, від якого має сина. Ангеліна вийшла заміж за телеведучого Олександра Колодія. У шлюбі в пари народився син, а менше ніж за два роки – донька.
"Я знала точно, що в мене буде син і потім донька, але, чесно кажучи, не планували таку маленьку різницю у рік і 11 місяців, – каже Ангеліна. – Але ж у мене з сестрою різниця ще менша – рік і 5 місяців! Мама дуже допомагала в усьому та завжди казала, що з двома дітьми навіть простіше, ніж з одним – і це правда. Взагалі уся родина мене підтримувала – дідусь у наших онуків теж просто найкращий. Мама чоловіка теж підстраховувала у складні моменти. Ну і, звичайно, без Олександра не впоралась би".
"Я навіть не знаю, що розповідати про свій досвід мами, – каже Анна. – Найголовніше – він є. Щоправда, виявився не таким, як я собі уявляла. Я постійно намагалась відкладати питання материнства якнайдалі. Але все сталось без плану та моральної готовності. Довелось дуже швидко дорослішати. А зараз кайфую від того, що у мене – син. Яскрава та неординарна особистість".
"Мій чоловік усе життя займається музикою і логічно продовжує себе реалізовувати у цьому напрямі, – розповідає Анна про Дмитра Саратського. – Пишаюсь усіма його проєктами: від написання оркестровок і саунд-продюсування Національної легенди України до нашого проєкту The Alibi Sisters і роботи над саундтреками для документальних і художніх фільмів. З останнього – співпраця з Оленою Коляденко в гучному мюзиклі "Кабаре". Олена запросила Діму керувати оркестром, повністю відповідати за музичну частину, і ця довіра була на 100 відсотків виправдана".
Анна зізнається, що був час, коли вони з чоловіком подумували про еміграцію до США: "У 2014-му, коли одружились, назбирали гроші на поїздку до Америки. Діма продав машину і музичний інструмент, я – єдиний дорогий годинник, додали гроші, які подарували на весілля і поїхали. На цей бюджет ми збиралися подорожувати Америкою і спробувати інтегруватися у музичне середовище. Але дуже швидко зрозуміли, що такий план досить нереалістичний, бо життя в Америці є дуже специфічним челенджем. І нам він не підійшов. Ми обидва були не готові починати життя з нуля, проте принаймні спробували. І маємо чудовий досвід та спогади про шалений період "добровільно втрачених можливостей".
На запитання про свого чоловіка Ангеліна Завальська розповідає, що відомий телеведучий Олександр Колодій далі працює на журналістському фронті: "Вже п’ять років очолює українську незалежну медіаплатформу СИСТЕМА. На початку війни команда Олександра створила проєкт Український інформаційний фронт Ukraine InFront, головна місія якого протидіяти російській пропаганді, боротися з фейками, дезінформацією та доносити до європейців, американців та росіян усю правду про війну".
Зараз сестри Завальські працюють у новому проєкті The Alibi Sisters. Чи не в перше про дует із новою назвою стало відомо під час їхнього виступу на телешоу "Голос країни". "На пропозицію продюсерів шоу заспівати на сліпих прослуховуваннях нашу пісню "Табу" ми щиро відповіли, що не бачимо у цьому ніякої інтриги, – згадує Ангеліна. – Це один із найяскравіших наших хітів одразу всі впізнають, як і, власне, тембри наших голосів.
"Ми розповіли про свій новий проєкт The Alibi Sisters і запропонували пісню на їдиш Chiribim Chiribom, – додає Анна. – Чесно кажучи, ми думали, що цю ідею відкинуть, але всі погодились. Так ми презентували на всю країну наш новий творчий напрям, але не пішли у шоу як учасниці, бо апріорі не планували цього робити. Зараз концертуємо з нашою програмою. Ми не чекаємо, що щось "піде на ура", бо робимо виключно те, що подобається нам. Не шукаємо легких шляхів. Скоріше сподіваємось, що своєю роботою формуємо хороший смак у глядача та радіємо, коли наші зусилля цінують. Ми створюємо свою нішу та вже дорослішу аудиторію, яка не порівнює нас із нашим поп-минулим".
Одна з останніх робіт сестер у новому амплуа – щемливе виконання легендарного хіта Ігоря Поклада "Коханий", якому вже більше ніж 60 років. До слова, саме цю пісню нещодавно переспівала Юлія Саніна на YouTube-шоу Тіни Кароль "Дім звукозапису". На запитання, чи не образилися сестри, що Кароль взяла у свою програму пісню, яку вони вже представили глядачам, Ангеліна Завальська каже: "Те, що пісня "Коханий" з'явилася саме у першому випуску програми Тіни, нас не здивувало, бо це легендарна композиція і вона є спільним культурним надбанням. Некоректним є лише той факт, що проєкт наголошує на тому, ніби вони "повернули всіма забутий хіт".
"Але які взагалі тут можуть бути образи? – додає Анна. – Ми ж не у дитячому садочку, щоб ображатися. Всі розуміють, що шоубізнес – це конкуренція, тому артисти в ньому вдаються до різних прийомів самореклами, перетягуючи ковдру на себе. Ми ставимось до цього з легкою іронією і продовжуємо робити те, що вміємо, і те, що нам по-справжньому подобається".