Наші батьки — наші перші партнери. Відносини з ними накладають величезний відбиток на усе життя. Наприклад, відносини з батьком для дівчинки — це проекція її відносин з грошима і чоловіками у майбутньому, а її самооцінка і самоцінність також безпосередньо залежать від того, як складалася взаємодія з батьком. Відносини з матір’ю — це майбутні відносини з соціумом, здатність до гнучкості і комунікації з іншими людьми.
Завдання будь-якого батька полягає у трьох функціях: “прибирати” зайві емоції, давати безумовну підтримку і передбачати бажання та наслідки вчинків дитини. І, звичайно, навряд чи знайдеться людина, у якої не буде тем для розмов з психологом щодо свого дитинства. Погана новина у тому, що минуле не можна змінити, а гарна у тому, що можна змінити наслідки дитячих травм. Давайте розберемося у ознаках того, що ви зростали у токсичній родині, тобто у родині, де відносини вибудовувалися за деструктивним сценарієм.
Емоційні гойдалки
Атмосфера у родині була напруженою, багато залежало від настрою батьків. Дитина не може впоратися з невідомістю — вона не розуміє, від чого залежить кількість одержуваної любові від значущих дорослих, і маючи досить часті зміни емоційного стану, не розуміє, як впоратися ще й з нестабільною зовнішньою реальністю.
Її психіка починає вмикати захисні механізми, щоб впоратися з мінливим ставленням до себе. Це може бути заборона на почуття — певне зниження чутливості до подій, як до поганих, так і гарних. У даному разі формується якась байдужість до людей, подій і, головне, до своїх відчуттів. Зменшується здатність співпереживати, сумувати, любити. Також дитяча психіка може захищатися виробленням недовіри до світу і, як наслідок, ця недовіра може перерости у дорослому віці у фонову ворожість до світу. Ще один прийом психіки, наслідки якого ми можемо спостерігати у дорослому віці — це почуття провини. Мозок не вигадує нічого кращого, як пояснити для себе різницю поведінки батьків провиною дитини — у такий спосіб формується послужлива модель поведінки і тривожність.
Передчасне дорослішання
Дитина була повноцінним учасником відносин між батьками. Наприклад, її залучали у сварки для того, щоб поскаржитися або змусити прийняти чиюсь сторону. Таким чином відбувається перекладання або поділ відповідальності між усіма членами родини — безтурботне і щасливе дитинство закінчується, починається доросле життя. Будь-яка форма порушення правил для вікових періодів дитини позначається на ній у дорослому віці. Це може виражатися у відході у інфантильність під внутрішньою установкою “не дорослішай”, контрзалежністю — зовнішнім прагненням до незалежності за наявності внутрішньої потреби у емоційній близькості.
Недотримання особистих кордонів
У зв’язку з бажанням контролювати і убезпечити дитину, батько нерідко не дає їй розвиватися і дорослішати — перевіряє її особисті записи і речі, підслуховує розмови, критикує вибір і рішення, зневажливо говорить про її вік, торкається до тіла дитини без її дозволу, змушує цілувати родичів, застосовує фізичне покарання. Звичайно, така поведінка має наслідки для формування особистісних характеристик майбутньої дорослої людини — багатьом людям, які зіштовхнулися з подібною поведінкою батьків у дитинстві, не вистачає сил і навичок для того, щоб відстоювати свої інтереси і бажання, а жінки з подібним досвідом за плечима часто вступають у відносини з аб’юзерами, оскільки відсутність вміння захищати свої особисті кордони провокує їх подальше порушення.
Маніпуляція
Форма взаємодії, що має на увазі тиск за допомогою психологічних або фізичних прийомів, де дитина змушена виконувати бажання батьків, ігноруючи власні. У будь-якому віці у людини можуть зберегтися подібні відносини з батьками — це, мабуть, одна з найтриваліших форм токсичної взаємодії з дітьми. Можуть бути і приховані маніпуляції: “У мене погане здоров’я, як ти можеш мене залишити?”. Наприклад, такий прийом може бути використаний, коли у дорослих дітей виникає бажання поїхати від батьків або переїхати до іншого міста.
При цьому фінансова залежність від батьків лише посилює ці відносини, і людина почувається скутою по руках і ногах — вона постійно перебуває перед вибором, а будь-який результат має негативні наслідки.
Завищені вимоги
Головний механізм, що формує перфекціонізм — це нездійсненні завдання, які ставляться перед дитиною. Звичайно, хтось може сказати, що саме завдяки цьому у нас є олімпійські чемпіони. Погодимося, але завдяки цьому є і люди, які не здатні отримувати задоволення від життя, чого б вони не домоглися. Ідеальної людини не існує, а в ідеальності немає головного — унікальності особистості. Чим більше людина себе катує прагненням до досконалості, тим більше у неї розвивається пасивна агресія до себе. У даному разі можна говорити ще про такі наслідки, як нездатність переносити помилки і невдачі, тривале і болісне виконання поставлених завдань, неможливість дозволити собі відпочивати.
Звичайно, наші батьки робили усе, що могли, навіть якщо нам здається інакше. Виховання дітей — нелегке завдання, і те, як вони чинили, як любили, наскільки були чуйними, вже у минулому, і цей факт потрібно прийняти. З будь-яких відносин необхідно вчитися брати ресурс для себе — важливо переглядати свої моделі поведінки, аналізувати їх причини і замінювати на нові (за необхідності). Образи на батьків не призводять до позитивного результату, швидше, навпаки.
Існує інструмент, що дозволяє поглянути на своє дитинство під іншим кутом — випишіть негативні наслідки виховання у токсичній родині, а навпроти кожного пункту запишіть те гарне, що вони дають вам сьогодні. Можливо, ви чогось навчилися і отримали важливі навички, які допомагають долати перешкоди. Візьміть для себе необхідний ресурс і почніть контролювати ступінь вираженості цих наслідків у своєму житті сьогодні. У дитинстві у багатьох не було вибору, але він є зараз, і нічого не змінювати, до речі, це теж вибір.