Дослідники виявили, що люди, які дожили до 100 років, мають менше серйозних діагнозів, ніж їхні ровесники.
Середня тривалість життя у світі зростає, але лише небагатьом вдається переступити вікову межу у 100 років. Чому саме ці люди стають довгожителями — досі загадка для науки. Нове дослідження проливає світло на один важливий фактор, який може пояснити феномен столітніх.
Як повідомляє Science alert, столітні особливо цікаві для вчених, адже в їхньому досвіді може бути ключ до того, як не лише прожити більше років, а й зберегти хороше здоров’я на цьому шляху.
Тривалий час науковців цікавило: чи таємниця полягає у вмінні відкладати розвиток серйозних недуг, чи у кращій здатності переживати їх, чи ж у майже повному уникненні певних хвороб. Щоб отримати відповідь, вчені провели два масштабні дослідження, порівнявши життя довгожителів та їхніх менш тривких ровесників, народжених у ті ж роки.
Результати виявилися промовистими: столітні не лише рідше хворіють, а й набагато повільніше накопичують діагнози. Особливо рідко вони стикаються з небезпечними для життя станами, як-от серцево-судинні захворювання.
Перше дослідження охопило 170 787 жителів повіту Стокгольм, народжених між 1912 і 1922 роками. Дослідники простежили їхній стан здоров’я протягом 40 років — від 60-річного віку і до смерті або до досягнення 100 років. Аналізували ризики інсульту, інфаркту, переломів шийки стегна та різних видів раку.
Виявилося, що майбутні довгожителі ще у зрілому віці мали менше серйозних діагнозів, і ця тенденція зберігалася все життя. Наприклад, у 85 років інсульт пережили лише 4% майбутніх столітніх, тоді як серед тих, хто дожив лише до 90-99 років, цей показник сягав 10%.
Навіть у 100-річному віці ризик хвороб у столітніх залишався нижчим, ніж у людей, які прожили менше. Так, інфаркт перенесли 12,5% столітніх, тоді як серед тих, хто дожив до 80-89 років, цей показник перевищував 24%. Це свідчить, що таємниця — у відтермінуванні або навіть уникненні небезпечних вікових хвороб, а не лише у вмінні їх переживати.
Друге дослідження включало ширший перелік — 40 різних станів, від легких до важких, серед яких гіпертонія, серцева недостатність, діабет. Було проаналізовано 274 108 шведів, народжених протягом 1920-1922 років, за якими спостерігали від 70-річного віку до смерті або до 100 років. Столітні становили лише 1,5% вибірки.
Висновки знову підтвердили: вони мали менше діагнозів, а процес накопичення хвороб відбувався повільніше. Часто проблеми обмежувалися лише однією системою організму, що значно полегшувало лікування.
Серцево-судинні хвороби залишалися найпоширенішими серед усіх груп, але у столітніх вони траплялисярідше. У 80 років серцево-судинні проблеми мали лише 8% довгожителів проти 15% тих, хто помер у 85.
Вони також краще зберігали психічне здоров’я — рідше страждали від депресії та деменції. Більшість все ж стикалася з кількома хронічними станами, але це траплялося значно пізніше — приблизно у 89 років. І навіть у 90+ вони не зазнавали різкого погіршення стану, на відміну від інших.
У чому таємниця столітніх?
Здатність відкладати або уникати хвороб попри довге життя показує, що старіння може бути повільнішим, ніж прийнято вважати. Це ставить під сумнів ідею про те, що більше прожитих років автоматично означає більше діагнозів.
Ймовірно, виняткове довголіття — це особливий тип старіння, зумовлений поєднанням генетики, способу життя та середовища.
Наступний крок досліджень — визначити, які саме фактори передбачають життя до 100 років і як вони діють упродовж життя. Розуміння цього механізму може стати ключем до довшого та здоровішого життя для всіх нас.
Нагадаємо, шведські вчені проаналізували біомаркери 44 тис. людей віком 64-99 років, щоб виявити спільні риси тих, хто дожив до 100 років. Довгожителі зазвичай мали після 60 років нижчі рівні глюкози, креатиніну та сечової кислоти, рідко — екстремальні показники. Низький холестерин і залізо, а також високі рівні глюкози, креатиніну та печінкових маркерів зменшували шанси на довголіття.