Попри різке зростання кількості онкологічних діагнозів серед молодших пацієнтів у США, дослідники вказують, що частина виявлених пухлин могла б ніколи не загрожувати життю і не вимагати лікування.
У США зафіксовано подвоєння діагнозів восьми видів раку серед людей до 50 років, зокрема раку щитоподібної залози, анального каналу, нирок, тонкої кишки, колоректального раку, ендометрію, підшлункової залози та мієломи. Інші види, наприклад рак молочної залози, також демонструють зростання. Американська асоціація досліджень раку підкреслює, що швидкість і масштаб цього зростання безпрецедентні.
Пацієнти та лікарі намагаються зрозуміти причини такої тенденції. Поряд з пошуками факторів ризику, включно із впливом токсинів, ожирінням чи змінами мікробіому, частина онкологів наголошує: значна частина нових діагнозів може бути наслідком надмірного виявлення пухлин, які не загрожували б життю.
Відомо, що деякі раки перебігають індолентно: вони не ростуть, можуть зникати самостійно або не спричиняють симптомів. Аутопсії демонструють, що багато людей помирають із непоміченими пухлинами. Наприклад, огляди випадків раку простати свідчать, що недіагностовані пухлини зустрічаються вже у чоловіків у 20-річному віці, а з віком частота таких випадків зростає. Дослідження раку щитоподібної залози у Фінляндії виявило невидимі пухлини щонайменше у третини дорослих, тоді як смертність від цього виду раку залишається менш ніж один відсоток.
За словами д-ра Гілберта Велча з Brigham and Women’s Hospital Гарвардської медичної школи, ключовий спосіб зрозуміти, чи свідчить зростання діагнозів про реальну загрозу, полягає в порівнянні захворюваності та смертності. Якщо смертність не зростає разом зі стрімким збільшенням кількості виявлених пухлин, це означає, що багато діагнозів були непотрібними. Саме це відбулося у Південній Кореї після впровадження масового ультразвукового скринінгу щитоподібної залози: кількість випадків раку зросла, однак смертність залишилася стабільною.
Нове дослідження Велча та колег показало, що серед восьми видів раку зі зростанням діагностування смертність збільшується лише у двох: колоректальному та ендометріальному. Усі інші демонструють стабільні або спадні показники смертності попри зростання діагнозів.
Частина лікарів пов’язує ці тенденції з дедалі частішим застосуванням КТ, МРТ та УЗД, які випадково виявляють пухлини. Д-р Кері Гросс із Єльського університету зазначив, що більшість із цих восьми видів раку не входять до програм рутинного скринінгу, а їх виявлення часто є результатом обстежень з інших причин.
Експерти попереджають, що надмірне тестування може бути одночасно і наслідком, і причиною зростання кількості діагнозів. Лікування таких випадково знайдених пухлин може спричинити пошкодження органів, безпліддя, фінансові труднощі і потребу в тривалому нагляді, хоча сама пухлина ніколи б не завдала шкоди пацієнтові.
Однак інші фахівці наполягають, що швидке зростання показників не можна ігнорувати. Д-р Тімоті Реббек з Dana-Farber Cancer Institute назвав ситуацію “нехорошим сигналом” і закликав до подальших досліджень. Д-р Джулі Грейлоу з Американського товариства клінічної онкології підкреслила, що, попри стабільну смертність, збільшення кількості випадків є “реальним і серйозним”, а кращі методи лікування лише маскують масштаби проблеми.
Лікарі відзначають, що підхід до лікування залежить від типу раку. Наприклад, у випадках низькоризикового раку простати та раку щитоподібної залози часто застосовується активний нагляд замість негайного лікування. Цей підхід з’явився після того, як раннє впровадження тесту PSA у США призвело до різкого зростання діагнозів, але не смертності.
Пацієнти, як у випадку Джеймі Рігала, можуть прожити десятиліття без лікування, якщо пухлина виявляється стабільною і не прогресує. Рігал, у якого рак простати діагностували у 31 рік, відмовився від оперативного втручання і продовжив регулярний нагляд. За 20 років його показники залишаються нормальними.
Попри дебати, експерти погоджуються, що для розуміння причин зростання захворюваності серед молоді потрібні подальші дослідження, включно з вивченням мікробіому та довкілля. Одні вважають це тривожним сигналом. Інші — проявом надмірної діагностики. Але всі наголошують на необхідності точного балансування між раннім виявленням та уникненням непотрібного лікування.