Не тільки Україну, а ще Польщу "створив Ленін". Таку заяву зробила скандальна представниця міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова, коментуючи публічну репліку міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського на адресу прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана.
Цю позицію Захарова виклала у дописі у своєму Telegram-каналі, де опублікувала розлогий текст про роль Леніна в історії польської державності. У повідомленні вона, зокрема, заявила: "Якби не Ленін, жодної Польщі не було б і близько", пов’язавши це з подіями початку ХХ століття та рішеннями більшовицької влади.
Заява Захарової стала реакцією на публікацію Радослава Сікорського у соцмережі X, де польський міністр іронічно прокоментував слова Віктора Орбана про незаконну експропріацію російських активів.
У відповіді російська дипломатка перейшла до історичних аргументів, стверджуючи, що Ленін нібито послідовно підтримував незалежність Польщі та відстоював її право на державність ще до Жовтневої революції.
Аргументи Москви
У дописі Захарової відтворюється знайома ще з радянських підручників версія історії, сформована істориками, які писали в інтересах партійного керівництва та під конкретний політичний запит Кремля. Вона стверджує, що до 1917 року Ленін займався теорією національного питання, підтримував польських соціалістів і нібито послідовно виступав за незалежність Польщі, згадуючи також Брест-Литовські переговори та рішення 1918 року про скасування договорів щодо поділів польських земель.
Вона стверджує, що більшовицька влада нібито створила умови для відродження польської державності, а події в Німеччині наприкінці Першої світової війни стали важливим фактором для ослаблення кайзерівського режиму. За її версією, підтримка революційних процесів у Європі дозволила Польщі уникнути тривалого перебування під контролем Німеччини.
Водночас ця інтерпретація замовчує ключові події ХХ століття, які не вписуються у радянський наратив. Насправді у вересні 1939 року Польща стала жертвою військової окупації з боку сталінського режиму, здійсненої спільно з нацистською Німеччиною Гітлера відповідно до таємних домовленостей пакту Молотова–Ріббентропа. Саме ці дії СРСР призвели до втрати польської державності та масових репресій на окупованих територіях.
Попри це, у тексті Захарової окремо наголошується на ролі радянської Москви у підтримці лівих і комуністичних організацій у Польщі, зокрема Армії Людової, а також звучить твердження, що СРСР нібито не претендував на польські землі після Другої світової війни. Така подача подій загалом відповідає радянській історіографічній традиції, яка десятиліттями ігнорувала або виправдовувала факти спільної агресії СРСР і нацистської Німеччини проти Польщі.