Багато хто помічає знайому картину: кущ виглядає здоровим, навесні рясно цвіте, а потім зав’язь обсипається, і в руки потрапляє лише жменька кислих ягід. Часто причина ховається не в обрізці чи поливі, а саме в нестачі довготривалого живлення взимку.
Важливо розуміти, що в холодний період смородина не спить повністю. Гілки відпочивають, а ось коріння продовжує працювати й повільно всмоктувати вологу. Саме в цей час закладається майбутній урожай. Якщо коренева система отримує поживні речовини взимку, навесні кущ стартує активніше, утворює міцнішу зав’язь і краще тримає квітки.
Багато хто досі робить типову помилку – вносить під кущ свіжий гній або щедро присипає ґрунт попелом. Узимку це може нашкодити. Гній виділяє аміак і надлишок азоту, які здатні обпалити коріння. Попіл різко підвищує pH, через що смородина гірше засвоює мікроелементи. Обидва варіанти часто призводять до слабкого цвітіння і обсипання зав’язі.
Натомість досвідчені садівники давно використовують більш м’яке органічне підживлення – картопляні лушпайки. У них містяться крохмаль, калій, магній та інші корисні речовини, які повільно розкладаються і стають доступними саме тоді, коли кущ прокидається. Калій відповідає за солодкість і розмір ягід, а крохмаль стимулює діяльність ґрунтових мікроорганізмів, що покращують родючість.
Лушпайки потрібно попередньо висушити та подрібнити. Наприкінці осені або на початку зими їх варто закласти в неглибоку канавку по периметру крони, присипати землею й замульчувати. Узимку під снігом ця органіка повільно працює, а навесні дає смородині потужний старт. Уже в перший сезон можна помітити результат: сильніший приріст, рясніше цвітіння та великі солодкі ягоди, що не обсипаються.
Цей простий метод підходить для чорної, червоної та білої смородини, а також для агрусу й малини. Лушпайки доступні кожному, безпечні та не потребують зайвих витрат. Тож варто лише використати те, що зазвичай опиняється у відрі, і дати вашим ягідним кущам шанс показати свій справжній потенціал.