Відомий український журналіст, радіоведучий та телеведучий Вадим Карп'як завершив базову загальновійськову підготовку, склав присягу і дав клятву десантника.
Про це він розповів на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, поділившись досвідом перебування у навчальному таборі 95 окремої десантно-штурмової бригади при 199 навчальному центрі ДШВ:
За словами Карп'яка, 90% його інструкторів мали справжній бойовий досвід, який не завжди корелюється з написаним в теоретичних лекціях, але про це мобілізованих попереджають.
"Інструкторів замало на таку кількість курсантів. Вони не мають часу повноцінно видихнути і відновитися. У них купа своїх затягів, а їхня зарплата не сильно відрізняється від моєї курсантської. Але кожен з них має що розказати, показати і найголовніше - готовий навчити", - додав журналіст.
Він зазначив, що не всі мобілізовані хочуть вчитися - деякі просто відкидають необхідність підготовки та ліняться, бо більшість з них опинилися в навчальному центрі не з власної волі:
"Кожен мобілізований має свою історію, згідно з якою саме його мобілізація - акт найвищої державної несправедливості. Найчастіше ці історії не проходять випробування фактчекінгом. Але є і випадки, коли ТЦК мобілізує чоловіків, ігноруючи документи про право на відстрочку. І коли ці документи приходять в частину, то їх, зрозуміло, списують. Але це вже некомплект в бригаді, витрачений час і Слон ФМ (сарафанне радіо), яке швидко понесе цю історію про несправедливість ТЦК далі серед цивільних".
На думку Карп'яка, якщо зараз почати перебудову мобілізаційної системи, існує великий ризик взагалі зупинити процес мобілізації з негайними наслідками на фронті.
За словами журналіста, працювати зі страхами новобранців мали б військові з Психологічної підтримки персоналу, але на них "повісили" розслідування випадків самовільного залишення частини. Він вважає, що причинами СЗЧ у навчальних центрах слугують спосіб мобілізації, відчуття несправедливості, "драконівські" обмеження на користування телефонами, проблеми з наданням медичної допомоги та неможливість контролювати своє життя.
"Так, деякі моменти вибішують. Але їхній негатив урівноважується позитивом від кількості справжніх людей біля мене і їхньої сумлінної роботи. Деколи просто на морально-вольових. Тобто все завдяки колективу, який навколо. Завдяки інструкторам, старшинам, сержантам, офіцерам. Я радий тут бути і познайомитися з усіма ними. Без винятків", - завершив він.