Не секрет, що верблюди чудово пристосувалися до життя в суворих умовах пустелі. Однак деякі з них пішли ще далі — дикі тварини адаптувалися, щоб пити воду солонішу за морську.
Верблюди — напрочуд дивні тварини, чудово пристосовані для суворого життя в пустелях, де вода в дефіциті, а зневоднення становить реальну загрозу.
Однак найбільш примітними з них є дикі бактрійські верблюди (Camelus ferus), здатні вживати воду солонішу за морську, пише IFLScience.
Природним середовищем існування цього виду вважається північний захід Китаю і південний захід Монголії — тут можна побачити, як тварини п'ють воду з дуже солоних джерел. Дослідники досі не знають напевно, як їм це вдається, проте аналіз показує, що ссавці здатні переносити рівні солоності, які призвели б до зневоднення або отруєння більшості інших великих тварин.
Не секрет, що люди не можуть пити воду з високим вмістом солі. Під час вживання води, солонішої за морську, наші нирки не здатні досить швидко вивести надлишок солі. Високий рівень натрію в крові витягує воду з клітин за допомогою осмосу, викликаючи клітинне зневоднення, стрес і потенційно небезпечні для життя електролітні дисбаланси. Однак у диких бактрійських верблюдів якимось чином розвинулася ниркова система, здатна впоратися з таким стресом.
За словами вчених, цей вид не варто плутати з іншими одомашненими видами верблюдів, що мешкають в Азії та Північній Африці. Насправді людина ніколи не одомашнювала бактрійського верблюда, а тому він відрізняється від усіх інших видів. Найближчим родичем диких бактрійських верблюдів вважається бактрійський верблюд (Camelus bactrianus) — кошлатий родич, який використовується як в'ючна тварина в Азії.
Дикі бактрійські верблюди тісно пов'язані з регіоном, відомим як Лоп-Нур у північній китайській провінції Сіньцзян. У період з 1955 по 1996 роки цей пустельний ландшафт використовували для випробувань ядерної зброї, що було добре для тварин, оскільки в регіоні було мало людей. Однак після припинення випробувань загроза з боку людей зросла — наразі вид внесено до списку видів, що вимирають.
До слова, вживання солоної води — не єдина адаптація до екстремальних умов. Учені також виявили у верблюдів унікальні овальні червоні кров'яні клітини, які роблять їх дуже стійкими до осмотичного стресу, даючи змогу переносити зневоднення і швидко відновлювати водний баланс без розриву клітин.