У навчальних закладах наближається сезон іспитів – гаряча пора для школярів та студентів. Але помилок під час підготовки можуть наробити не тільки вони, неправильно діяти можуть також батьки. Особливо якщо будуть вимірювати успіхи дитини виключно оцінками в табелі.
Що саме дорослі часто роблять не так під час підготовки дітей до випускних іспитів чи екзаменаційних сесій, видання Times of India розпитало в освітян. Свої поради для батьків дали:
- Вані Кханна, керівниця відділу бакалаврату в Універсальному університеті штучного інтелекту, Мумбай;
- Аніта Пол, директорка Amity Global School, Нойда;
- Мохіт Тьягі, співзасновник освітньої платформи Competishun;
- Шитал Бхарат, доцентка університету Відьяшілп, Бенгалуру.
Оцінки не визначають, ким стане дитина
Вані Кханна впевнена, що бали – це дуже сумнівний спосіб передбачити успіх учня в майбутньому. "Оцінки самі по собі ніколи не є точним виміром інтелекту, калібру або майбутніх досягнень дитини", – упевнена вона. Набагато важливіше те, як дитина взагалі ставиться до навчання. Якщо батьки самі горять інтересом до чогось нового, дитина це "зчитує" і теж починає вчитися з азартом, а не з-під палиці.
Тому викладачка Університету штучного інтелекту радить не робити з тестів культу. "Здобуття знань через спроби та помилки – частина навчання, і діти мають бачити, що це не невдачі, а замасковані можливості", – пояснила вона. На думку освітянки, щоб виростити справді впевнену в собі людину, варто заохочувати й інші інтереси дитини. Це може бути спорт, творчість чи будь-що інше. Життя дитини не повинно обмежуватись самими підручниками і думками про атестат.
Впевненість дорожча за "дванадцятку"
Аніта Пол, зі свого боку, вважає, що міцний внутрішній стрижень набагато важливіший за цифру в журналі. "Іспити можуть дати оцінку знанням, але ніколи не оцінять допитливість, стійкість, креативність чи внутрішню силу дитини", – впевнена вона. Педагогиня нагадала, що часто діти заходять до класу на іспит наче на страту, бо бояться не виправдати батьківських очікувань.
У такі моменти дітям потрібна підтримка, а не допити. Впевненість з'являється там, де батьки цінують вкладені старання, навіть якщо результат не ідеальний. Дитина, яка знає, що її люблять не за бали, йде на іспит спокійно, сприймаючи це як чергову задачу, а не як перевірку власної цінності.
Тести – це просто частина навчання, а не вирок
Якщо дивитись на речі тверезо, іспит може показати тільки те, як дитина підготувалась до здачі саме у цей конкретний момент, переконаний Мохіт Тьягі. "Оцінювання – частина освіти, проте воно ніколи не має визначати дитину", – наголошує він. Якщо батьки хвалять за зусилля та розібрану тему, дитина почувається в безпеці.
Саме тому засновник освітньої платформи пропонує батьками змінити ставлення до помилок своїх дітей. Невдача – це просто сигнал, що треба підтягнути якісь моменти, а не привід опускати руки. Коли ми хвалимо за наполегливість, а не за суху оцінку, дитина вчиться працювати на результат, а не просто боятися провалу, нагадав експерт.
Не робіть іспити мірилом майбутнього
Зі свого боку Шитал Бхарат вказала, що дорослі самі часто лякають дітей, даючи їм зрозуміти, ніби пара годин на іспиті вирішать всю їхню подальшу долю. "Насправді іспити мають оцінювати розуміння та аналіз, а не пам'ять чи повторення", – зазначила експертка.
Щоб дитина не трусилася перед кожним тестом, Бхарат радить перестати порівнювати її з сусідом по парті. "Діти мають вчитися порівнювати себе зі своїми попередніми роботами, а не з однолітками", – порадила вона. Освітянка назвала такий підхід значно здоровішим.
Отже, всі експерти видання зійшлись в одному: те, як батьки реагують на оцінки, впливає на дитину сильніше, ніж самі ці оцінки. Якщо ми навчимо дітей не прив'язувати свою самооцінку до балів, вони вийдуть у доросле життя готовими до реальних викликів, а не просто натренованими на розв’язування тестів.