Прима-балерина взяла участь у фотопроєкті, присвяченому українській скульптурі.
Катерина Кухар знялася у фотосесії «Народження краси» Ростислава Арно до міжнародного дня скульптури.
Перед об’єктивом фотокамери прима-балерина постала у зеленому вбранні від бренду the COAT by Katya Silchenko. Воно складалося з довгої сукні, оздобленої камінням, без бретельок й з високим розрізом та штанів-кльош зі стрілками.
Аутфіт Катерина доповнила гарною зачіскою з локонами і ніжим макіяжем.
На деяких світлинах Кухар позує разом зі своїми студентками Київського державного фахового хореографічного коледжу імені Тетяни Таякіної — Домінікою Федоровою та Анною Салімовською і зі скульптором Дмитром Войтовичем.
Ростислав Арно створив серію фотографій біля скульптури Дмитра Войтовича «Первісна», розкриваючи через образи глибші пласти людської природи. Звертаючись до теми первісності, автор працює з тими імпульсами, що закладені в людині від початку — сексуальність, агресивність, сила, які формують поведінку ще до появи соціальних рамок.
У фотографіях ці первинні стани прочитуються через символи та пластичні акценти. Пози, жести, взаємодія зі скульптурою створюють натяк на архетипи домінування, тілесності, внутрішньої напруги. Так, наприклад, образ Дмитра, що взаємодіє зі своєю скульптурою, сприймається як метафора сили та контролю, тоді як жест Катерини постає не як щось грубе чи прямолінійне, а як тонка, символічна мова.
«Від найдавніших часів, коли людина керувалася лише первинними інстинктами для того щоб вижити, мистецтво поступово стало тим простором, де ці імпульси осмислювалися, трансформувались і набули форми. Нині ми можемо насолоджуватись мистецтвом, що створено людьми, культурою і що допомагає людині розвиватись, зберігати орієнтири у будь-які часи», — сказала Катерина Кухар.
«Ця робота про внутрішнє мовчання. Первіcна людина ще не вміє говорити, і тому дуже чисто і відкрито сприймає оточуючий світ. В неї немає сірих окулярів буденності. Вона завжди дуже безпосередня в тому, як бачить цей світ. І якщо вона налякана або здивована, ці емоції сильніші, ніж у звичайної сучасної людини. Так само і радісні емоції теж будуть сильнішими, бо вона їх не затискає в словесній межі», — сказав Дмитро Войтович про свою роботу.