У 1922 році американський інженер Еліс Ф. Стенман вирішив перевірити, чи можна використовувати звичайний папір у будівництві. Його експеримент перетворився на справжній будинок зі стінами зі старих газет, який у Массачусетсі стоїть і через понад 100 років.
Про це пише Times of India.
Незвичайну літню оселю Стенман почав зводити в місті Рокпорт. Основні конструкції були цілком традиційними: каркас, підлогу та дах він зробив із дерева, а от матеріалом для стін стали старі газети.
Спочатку інженер хотів лише перевірити папір як дешевий утеплювач. Газети він збирав сам, а частину отримував від друзів і сусідів, після чого склеював аркуші один з одним.
Для роботи Стенман приготував власний клей із борошна та води, додаючи до суміші яблучні шкірки та інші клейкі компоненти. Отримані товсті паперові панелі він вкривав лаком, який мав захищати їх від впливу довкілля.
Поступово невеликий експеримент набув зовсім інших масштабів. На будинок пішло близько 100 тисяч газет, а окремі ділянки стін складаються приблизно з 215 шарів паперу.
Спочатку інженер збирався приховати газетні стіни під звичайною дерев’яною обшивкою. Проте після склеювання та покриття лаком папір став настільки твердим, що Стенман вирішив залишити його відкритим.
Інженер разом із дружиною використовував незвичайну споруду як літній будинок до 1930 року. Пізніше біля нього з’явився ґанок із широким дахом, який став додатковим захистом паперових стін від негоди.
Переконавшись, що склеєні газети можуть бути достатньо міцними, Стенман пішов далі й узявся виготовляти з них меблі. Аркуші щільно скручували в подобу колод, а потім складали з них різні предмети.
Частину меблів інженер виготовляв інакше: брав звичайну основу та вкривав її газетами. Паперове оздоблення отримало навіть піаніно.
З роками інтер’єр будинку став ще й своєрідним архівом американської історії. Газетні сторінки, використані для меблів, зберегли новини та події 1920-х років.
На одному зі столів, зокрема, можна прочитати матеріали про трансатлантичний переліт Чарльза Ліндберга 1927 року. На іншому предметі збереглися публікації про президентську кампанію Герберта Гувера 1928 року.
Для старовинного годинника Стенман використав газети зі столиць усіх 48 американських штатів, які на той час входили до складу США. Завдяки цьому предмети, створені як частина інженерного експерименту, зберегли фрагменти преси тієї епохи.
Незвичайний будинок почав привертати увагу відвідувачів ще наприкінці 1920-х років. Згодом він перетворився на музей, хоча залишився приватною власністю родини.
За понад століття частина паперових поверхонь природно зносилася. Через це газетні тексти на деяких ділянках тепер видно навіть краще.
Будинок зберігся завдяки поєднанню кількох чинників: дерев’яному каркасу, захисному шару лаку та пізнішим конструкціям, які прикрили стіни від опадів. Але головна особливість споруди не змінилася — сотні шарів газет, які Стенман почав клеїти ще 1922 року, досі залишаються частиною її стін.
