У пору певних проблем з пальним багатьом водіям потрібно точно знати, скільки бензину чи дизпалива він може прийняти на борт.
Між тим, паспортні дані щодо місткості бака майже завжди неточні.
В заводській документації до автомобілів майже завжди вказана занижена ємність паливного бака. Але з іншого боку, майже ніхто з водіїв ніколи не спустошує свій бак до нуля.
Навіть славнозвісна “лампочка”, засвітившись, в реальності не говорить про те, що бензину немає і машина ось-ось стане. Насправді “на лампочці” – тобто “на нулі”, в залежності від моделі, можна проїхати від 50 до 150 км.
Додайте сюди ще традиційно приблизні показання приладу залишку пального, особливо біля нульової зони шкали.
Паливні баки сучасних легковиків давно вже не мають правильної просторової фігури.
Завдяки технологіям формування пластику виробничники навчилися виготовляти ємності складної форми, яка дозволяє вписувати цю тару у найзаповітніші закутки автомобіля.
Бак повторює усі вигини під днищем автомобіля, “заповнює” собою ніші біля колісних арок та під заднім сидінням.
Простір автомобіля тепер використовується раціональніше, натомість баки отримали складний рельєф, перш за все горішньої поверхні. І в цих заглибленнях та опуклостях утворюється місце для накопичення повітря, яке заважає швидкому наповненню бака рідиною.
Якщо дуже постаратися, ці “бульби” можна заповнити паливом.
Крім того, помітну порцію пального – від 1 до 2 літрів – може вмістити заливна горловина бака, яка у сучасних моделей сягає довжини 0,5 – 0,8 м.
Але інженери не радять наповнювати паливний бак “під зав’язку”.
Це може призвести до кількох неприємностей, як дрібних типу запаху пального, так і більш серйозних, – аж до заміни недешевих деталей (наприклад, фільтра-адсорбера).
Ну а коли вже потреба “втрамбувати” паливо вкрай необхідна, робіть це безпосередньо перед далекою поїздкою, щоб рівень бензину або дизеля у баку почав відразу падати.