Гірокар - своєрідний транспортний засіб, в якому для утримання вертикального положення машини використовується попередньо розкручений маховик.
Мало хто з українців чув про такий автомобіль як гірокар. Ще б пак, не кожному прийде ідея поєднати мотоцикл і машину. Адже в історії автомобілебудування було кілька розробок таких машин. І хоча до серійного виробництва жодна з них так і не дійшла, але експериментальні "концепти" їздили непогано, інформує hyser.
Одна така незвичайна конструкторська технологія була знайдена в 2008 році, коли її, у жахливому стані, без маховика, знайшов у якомусь гаражі колекціонер Джон Віндзор. Йдеться про одномісного гірокару 1967 року. Саме тоді конструктор Том Саммерс та дизайнер Ford Алекс Тремуліс вирішили, що за гірокаром – майбутнє.
Гірокар Gyro-X будувався компанією Gyro Transport Systems і на його модифікації були досить амбітні плани не тільки як цивільний, але і військовий транспорт.
Відомо, що Gyro-X важив 839 кг. Потужність двигуна складала 1275 куб.см (від Austin Mini Cooper S), він видавав 80 к.с., проте був здатний розігнати "торпеду" до 201км/ч, щоб було недосяжно для такої невисокої потужності двигуна чотириколісним авто на той час. Маховик гіроскопа, що забезпечує стійкість двоколісного автомобіля, мав діаметр 56 см і важив всього 12 кг, у робочому режимі розкручувався до 6000 об.хв.
Машина демонструвала відмінну вертикальну стійкість на дорогах і на похилому треку. Після зупинки, інерція маховика забезпечувала стійкість машині понад тридцять хвилин, але вихід на робочий режим займав близько трьох хвилин, що було істотним недоліком.
Gyro-X була цілком реальною машиною і колесила справжніми дорогами, а не тільки виставковими залами.
Зазначимо, що перевагою гірокара є можливість зробити машину двоколісною, що значно знижує втрати на тертя і дозволяє розвивати таку ж швидкість за меншої потужності, а отже — за меншої ваги конструкції та меншої витрати палива.
Сьогодні Gyro-X можна побачити у музеї Lane Motor Museum у Нешвіллі (США).
У 2011-му прототип Gyro-X було викуплено та відреставровано. На це пішло шість років. Зате на гірокарі можна покататися і сьогодні, щоправда, зі швидкістю трохи більше 50 км/год.