На сьогоднішній день, нашу країну захищають понад 45 тисяч жінок-військових, 4 тисячі з них - у боях нарівні з чоловіками. Ще 13 тисяч українок мають статус учасниць бойових дій, і це чимала кількість жінок, які потребують до себе поваги та нормального ставлення.
Детальніше про те, як спілкуватися з ветеранками, розповідає РБК-Україна (проект Styler) з посиланням на психологічний портал "Як ти?" в Instagram.
Як правильно спілкуватися з жінками-ветеранками
Жінки рятують життя, мінують та розміновують, керують підрозділами, нищать ворога і повертаються додому ветеранками. Їхній досвід вартий поваги й вони так само потребують нашої підтримки у відновленні.
Перше і найважливіше правило, звучить так: "Жінка на війні залишається жінкою". Вона може більше хвилюватися за своїх близьких, може бути більш емоційною, може складніше переживати втрати, ніж чоловіки, і це нормально, бо вона жива людина, організмом якої часто керують гормони.
Водночас жінка-військова не боїться випробувань, вона може швидше бігати, краще стріляти чи бути витривалішою фізично й ментально, і це теж норма, адже кожна людина - це індивідуум.
Аби проявити повагу до ветеранки, не кажіть їй:
- "Нащо тобі та війна здалася, ти мала з дітьми сидіти"
- "То не жіноча справа"
- "Жінкам там робити нічого"
- "Краще подумай про дітей".
Подібні фрази сильно травмують. Особливо в часи повномасштабної війни, коли жінки виконують завдання і несуть відповідальність нарівні з чоловіками та постійно потрапляють під засудження, або ж їх недооцінюють та не вважають рівними.
Жінки з бойовим досвідом дещо інакше переживають процеси повернення до цивільного життя - їм важче реінтегруватися.
Це повʼязано з іншим сприйняттям жінок у суспільстві, зокрема з більшим рівнем стигматизації з боку цивільних, які вважають, що військова служба не узгоджується зі “звичною роллю жінки”.
Повертаючись з війни, ветеранки так само як і ветерани, часто відчувають брак якісної психологічної, медичної допомоги та реабілітації. Не завжди запропоновані програми допомоги враховують, що деякі жінки-військовослужбовиці мають дітей.
Водночас ветеранки частіше усвідомлюють важливість турботи про ментальне здоровʼя, звертаються до фахівців, тож варто підтримувати такі їхні наміри.
Вже у цивільному житті ветеранки можуть стикатися з особливими викликами:
- проблемами з репродуктивним здоров'ям
- домашнім насильством
- засудженням
- нерозумінням.
