Сьогодні більшість людей не можуть уявити собі комфортне життя без побутової техніки, наприклад, без пилососу або мікрохвильовки. Однак в СРСР ставлення до деяких приладів було зовсім іншим.
Існує навіть міф про те, що мікрохвильові печі в СРСР вважалася небезпечними та були заборонені. Про те, чи правдивий він, розповідає OBOZ.UA.
Перші радянські дані про прилади, що схожі на сучасні мікрохвильовки, з’явилися 13 червня 1941 року в газеті "Праця". Там було описано установку, яка використовувала струми ультрависокої частоти для обробки м'ясних продуктів. Однак у серійне виробництво її так і не запустили, адже почалася Друга світова війна.
Згодом в кінці 70-х років та у 80-х в Радянському Союзі все ж таки почали виробляти мікрохвильові печі. Тоді вони коштували близько 300 рублів.
Міф про заборону мікрохвильовок
В мережі можна натрапити на інформацію про те, що в 1976 році в СРСР заборонили мікрохвильовки. Начебто це відбулося через те, що радянські вчені з'ясували, що мікрохвильове опромінення призводить до розпаду молекулярної структури продуктів та утворює канцерогенні речовини. А це, як наслідок, завдає людині та всьому її потомству невиправної шкоди.
Це все викликало побоювання в суспільстві, однак насправді подібні звинувачення в бік побутової техніки не були виправдані. А з’явився цей міф лише через брак інформації та внаслідок того, що в союзі подібних електроприладів було неймовірно мало і коштували вони дуже дорого.
Наприклад, 1989 року грубка "Електроніка СП-18" коштувала 350 рублів, а середня зарплата була 263 рублі. Зрештою, через дефіцит, бідність та необізнаність і з’явився міф про "небезпечні мікрохвильовки, які довелося заборонити".