Український кулінарний простір стрімко змінюється — і в цих змінах дедалі виразніше звучать голоси незалежних авторів, які вибудовують свої проєкти з нуля, на ентузіазмі та любові до справи.
Ми поспілкувалися з Кристиною Кресь — співзасновницею блогу bazylik.com.ua, який став улюбленим онлайн-місцем для тисяч читачів, що цінують щирість, теплу атмосферу та перевірені рецепти смачних страв. Говоримо про кулінарію, розвиток власного медіа, конкуренцію в пошуковій видачі та майбутнє української кухні.
— Розкажіть, як з’явився ваш кулінарний блог Bazylik? Що вас надихнуло його створити?
Ідея створити кулінарний блог виникла досить природно — я завжди любила готувати, експериментувати на кухні, збирати цікаві рецепти й адаптувати їх під свої смаки. Спочатку це були просто нотатки для себе, потім — фото в соцмережах. А згодом я зрозуміла, що хочу мати простір, де зможу ділитися не тільки рецептами, а й історіями — про страви, про інгредієнти, про натхнення. Так і народився bazylik.com.ua — блог із живим, чесним підходом до кулінарії.
— Чим ваш блог вирізняється серед сотень інших кулінарних ресурсів в Україні? У чому його унікальність?
Я завжди намагалася робити акцент на простоті, натуральності й щирості. У блозі немає «глянцевої» дистанції — це живий щоденник кулінарної людини, яка готує для своєї родини, друзів, себе. Я не женуся за трендами, але стежу за якістю — кожен рецепт перевірений, кожна історія має контекст. До того ж, я приділяю велику увагу саме українській кухні й локальним продуктам, намагаючись осучаснити їх без втрати ідентичності. Це не просто сайт із рецептами — це місце про смак, тепло й натхнення.
— Які виклики ви зустріли на шляху розвитку блогу?
Найбільший виклик — це конкуренція. Коли ти запускаєш невеликий авторський проєкт, дуже важко пробитися крізь величезні кулінарні сайти з багатомільйонною аудиторією та серйозними бюджетами. Ще один виклик — це час: блог вимагає постійної уваги, оновлень, комунікації з читачами. А ще — технічні моменти: SEO, швидкість сайту, мобільна адаптація, просування в соцмережах. Але поступово я навчилася з цим працювати. Найважливіше — не здаватися й мати чітке уявлення, для чого ти це робиш.
— Чи бачите ви зміни в кулінарному просторі України за останні кілька років? Що вас радує, а що турбує?
Так, зміни відчутні — і вони здебільшого позитивні. Люди почали більше цікавитися українською кухнею, регіональними стравами, локальними продуктами. З’явилося багато ініціатив, які популяризують українське — від гастроекспедицій до тематичних кулінарних проєктів. Це дуже тішить.
Але водночас мене турбує домінування російськомовного контенту в пошуковій видачі. Багато якісних українських ресурсів просто не мають шансів піднятися через алгоритми, які ще не навчилися віддавати пріоритет українській мові. Сподіваюся, що ця ситуація зміниться, і ми отримаємо справді рівні можливості.
— Наскільки відчутною є конкуренція з російськими кулінарними сайтами у видачі Google? Чи намагаєтеся ви з цим боротися — і як саме?
Конкуренція з російськими сайтами — дуже помітна. Навіть після повномасштабного вторгнення вони досі домінують у видачі за багатьма кулінарними запитами. Це не тільки дратує, але й демотивує українських авторів, бо ти вкладаєш зусилля, створюєш якісний контент українською, а в результаті користувач бачить вгорі ресурси з .ru-доменами.
Я намагаюся боротися з цим — працюю над SEO, оптимізую тексти, додаю структуровані дані, розміщую рецепти на агрегаторах, активізую соцмережі. Крім того, вірю в силу спільноти — чим більше нас буде, тим важче нас буде ігнорувати.
— Яку роль, на вашу думку, сьогодні відіграє кулінарія в українській культурі? Чи змінюється її сприйняття?
Кулінарія сьогодні — це не просто про їжу. Це про ідентичність, спадкоємність, силу культури. Особливо після 2022 року ми всі почали переосмислювати, хто ми є — і кухня стала важливою частиною цього пошуку. Страви, які раніше здавалися «буденними», зараз набули глибшого змісту. Люди почали цікавитися родинними рецептами, історіями своїх бабусь тощо. Українська кухня виходить із тіні — і це дуже важливо.
— Як ви працюєте з аудиторією блогу? Чи є зворотний зв’язок, і наскільки він важливий?
Зворотний зв’язок — це одна з найцінніших речей у блогінгу. Я постійно отримую повідомлення, коментарі, питання — і намагаюся відповідати всім. Люди діляться своїми результатами, адаптаціями рецептів, згадують, з якими спогадами в них пов’язана та чи інша страва. Це створює живу спільноту, де є взаємність. Я іноді беру ідеї для нових публікацій саме з повідомлень читачів — це дуже надихає й допомагає розвивати блог у потрібному напрямку.
— Що ви вважаєте головним досягненням свого блогу на сьогоднішній день?
Для мене головне досягнення — це довіра аудиторії. Те, що люди повертаються на сайт, готують за моїми рецептами та рецептами інших авторів блогу Базилік, пишуть, що страва вдалася й стала улюбленою в родині — це безцінно. Також важливо, що блог став частиною ширшого процесу — популяризації української кухні, мови, культури.
— Які у вас плани на майбутнє? Чи плануєте масштабувати блог, додавати нові формати?
Так, я бачу багато напрямків для розвитку. Хочу додати більше відеоконтенту, зокрема короткі рецепти та кулінарні поради у форматі reels чи shorts. Також думаю над запуском розділу з кулінарними мандрівками — про гастрономічні особливості різних регіонів України. І ще є ідея електронної збірки рецептів або навіть друкованої книги — із добіркою улюблених страв і історіями, що стоять за ними. Але для мене важливо зберегти автентичність — не перетворювати блог на бізнес-проєкт, а тримати живу, щиру атмосферу.