Інтернет, безумовно, став найбільшим досягненням цивілізації, подарувавши нам, дорослим, безмежний доступ до світу. Але в кожної медалі є зворотний бік: цифровізація відібрала в наших дітей уміння проводити дозвілля. “Стрілялки” й “блукачки” повністю замінили ігри на свіжому повітрі, а живе спілкування трансформувалося на нескінченне “топтання по клаві”. На щастя, не все втрачено завдяки людям, які присвятили життя й професійний досвід тому, щоб у дітей була змога пізнавати світ по-старому – через гру й активність.
Наш співрозмовник Павло Глазков – дитячий продюсер, педагог-хореограф, режисер-постановник дитячих мюзиклів. Його головне дітище – Студія мистецтв Smile могла стати франшизою, якби не війна.
Але й так цей талановитий чоловік багато зробив для українських дітей. У 2008 році вигадав Всеукраїнський фестиваль дитячої та молодіжної творчості ShowFest, першим в Україні у 2013 році організував масовий Skipping, що увійшов до Книги рекордів України.
З його подачі учні Студії Smile грають у кіно та на великій сцені разом із професійними акторами, беруть участь у талант-шоу національного масштабу – “Круче всех”, “Діти проти зірок”. Насправді наводити досягнення Павла Глазкова можна довго: лише мюзиклів за 10 років він поставив 10 вистав.
Як народжуються такі знакові проєкти, чи справді з дітьми працювати складніше, ніж з дорослими, і що відбувається за кулісами за годину до виходу на сцену? Про це ми спитали у Глазкова в ексклюзивному інтерв’ю.
– Павле, ви КМС України зі спортивних бальних танців. У 2005 році в Миколаєві зчинили справжній культурний фурор – організували перший у місті професійний шоубалет. А потім раптом – дитячі проєкти, і з таким колосальним розмахом. Чому?
– Я сам виріс на сцені й у якийсь момент усвідомив, що це не просто формат, а цілий світ, де можна виховувати майбутніх лідерів. Мій перший дитячий проєкт Smile Reload був майже без бюджету, але з величезною вірою в те, що саме діти створюють справжнє мистецтво. Зараз ми працюємо з цілою командою постановників, художників, педагогів, та принцип залишився той самий – ставити щирість понад усе.
— Коли виводите на сцену дітей, ви сильно ризикуєте: все ж вони не професіонали, а в залі велика аудиторія.
— Так, буває, що дитина забуває текст, але робить це з такою усмішкою, що глядач уже захоплений (сміється). Такі моменти не тренуються, це внутрішній потенціал. І саме з таких дітей потім виростають зірки, які підтримують українську культуру на високому рівні.
– У 2020 році ви вперше продюсували дитяче кіно, зняли мюзикл “Ульотний новий рік”. До та після були й мюзикли на сцені концерт-холу Freedom. Чому обрали цей незвичний для України формат?
– Я люблю мюзикл за те, що в ньому органічно поєднані хореографія, у нашому випадку з елементами скіпінгу, та вокал. Танцюючи, діти говорять мовою пластики, потім емоціонують через пісні, а стрибки на скакалці вбудовуються не як трюк, а як повноцінний художній елемент.
Коли в одній постановці поєднуються танець, спів і фізична активність, діти вчаться працювати в різних сценічних площинах. Це формує впевненість, дисципліну, уміння тримати увагу глядача. В результаті виходить не просто вистава, а ціла історія, розказана одночасно тілом, голосом і рухом. Мюзикл – це унікальний жанр.
– Щоразу ви презентуєте на дорослій сцені новий дитячий мюзикл саме під Новий рік. Чому?
– Так, наші мюзикли – “X-mas Smile”, “ЛєдоГаскар”, “Науковий переполох”, “Kosmos. Christmas. Show”, “Ульотний новий рік”, “Зірковий готель” – зимові. Це своєрідне гала-шоу, де вихованці студії Smile показують, чого навчилися за рік.
Але з концертами, в які включені номери з хореографії, вокалу, акторської майстерності, майстер-класи з живопису, пісочної анімації, музики, ми організовуємо навіть виїзні тури. Наприклад, у 2017 році цілий тиждень гастролювали в Туреччині. Наш Smile Summer Tour ще довго тепло згадували.
Тоді це був перший досвід наших учнів на міжнародній сцені. Сьогодні українські діти вже вільно виступають перед американською аудиторією, наприклад, брали участь у концертах ТНМК, їздили з ними по містах, як-от Остін, Вашингтон, Нью-Джерсі, Чикаго.
– Після багаторічних гучних успіхів в Україні ви тепер наважилися на експансію за океаном?
– Чому б ні? Українські діти надзвичайно талановиті, а я в усіх своїх проєктах дотримуюся принципу не лише навчати, а й давати змогу реалізувати здібності. Артист – професія без кордонів.
Зараз я веду переговори про прокат у США моїх вистав, створених для Freedom Hall. Й окремо хочу запустити новий дитячий напрям – концерти та вистави за участю українських та американських дітей.
Я мрію побудувати у США ту саму екосистему, що й в Україні – професійну, натхненну, яка дає змогу дітям відчути свою значущість, отримувати заслужене визнання гідним шляхом – через працю.
– Павле, це чудові плани, сподіваюся, у вас усе вийде! Ви завжди на позитиві, у русі, та в мене питання: чи шкодуєте ви про щось?
– Дуже шкодую, що в березні 2022 року ми так і не змогли показати глядачам нашу виставу, орієнтовану на тінейджерів, “Дорослим. Зась”. Учні студії Smile мали за сюжетом перевтілювалися у своїх батьків і прожити один день дорослого життя замість них. Це була дуже крута ідея й креативна реалізація!
І сильно шкода, що ми не змогли втілити на повну нашу унікальну виставу-феєрію “Circus. Life”. У ній учні студії Smile грали з відомими ілюзіоністами – переможцем шоу “Україна має талант” Віталієм Лузкарем і лауреатом гран-прі Монте-Карло Віталієм Горбачевським. Крім цього, у постановці були задіяні акробати Cirque du Soleil, ми придумали шоу екзотичних папуг і багато інших дивовижних номерів. Квитки на прем’єру були розкуплені за місяць, і найкрутіше – продавалися вже на літні вистави! Війна все перекреслила.
– Останнє питання: у день прем’єри ви нервуєте?
— Нервую доти, доки не згасне світло в залі. Потім немає часу на емоції – лише концентрація. Але найдорожчий момент – блиск в очах дітей, коли зал аплодує їм стоячи. У цей момент я розумію: безсонні ночі над сценаріями, монтаж декорацій до світанку, пошук відсутніх костюмів в останню мить – усе це того варте.
Валентина Зеркаль