Ми часто кажемо "хочу все змінити", але коли з'являється реальна можливість - починаємо сумніватися, відкладати або саботувати власні рішення. Страх змін - це не слабкість, а механізм самозахисту, який закладений у нас еволюційно.
Сімейна та холістична психологиня Анна Богомолець пояснила в коментарі для РБК-Україна, чому ми боїмося змін, навіть коли прагнемо кращого життя і як самостійно все блокуємо.
Чому мозок грає з нами у гру
Мозок прагне стабільності та передбачуваності, тому будь-які нові обставини сприймає як загрозу. Навіть якщо зміни несуть потенційне покращення, вони вимагають адаптації - а це завжди енергозатратно.
Саме це й називають "когнітивним дисонансом" - коли бажане майбутнє вступає у конфлікт зі звичним минулим.
"Страх змін це природна частина нашої психіки. Мозок налаштований шукати стабільність і передбачуваність, адже ще в еволюційній історії це забезпечувало виживання. Амигдала, "центр тривоги" у мозку, реагує на нове, як на потенційну загрозу. Навіть якщо ми прагнемо кращого, перші сигнали невідомого запускають механізм "тривожного захисту", - пояснює психологиня.
Фактично, ми боїмося не змін, а невідомості, яка з ними приходить. Адже у звичному навіть дискомфорт може здаватися безпечним, бо він нам вже знайомий.
Чому зміни у житті викликають тривогу
За словами Анни Богомолець, ми прагнемо розвитку, росту, нових можливостей, але водночас боїмося втратити вже знайоме, навіть якщо воно не приносить щастя.
Тому внутрішній конфлікт виникає природно: бажання кращого життя стикається зі страхом втратити контроль.
"Часто ми відкладаємо рішення, залишаємося у "зоні знайомого дискомфорту" і вибираємо відчуття безпеки над потенційною свободою. Наукові дослідження показують, що страх змін можна регулювати через усвідомленість і системне планування. Коли ми поступово розбиваємо великі зміни на маленькі кроки, досліджуємо нове без тиску і фіксуємо свої спостереження, мозок отримує сигнал: "не загроза, а можливість", - пояснює експертка.
Вона додала, що такий підхід зміцнює префронтальну кору, яка відповідає за раціональне планування і контроль емоцій, і допомагає зменшувати реакцію амигдали.
Чому мозок опирається навіть позитивним змінам
Невідомість активує страх втрати контролю. Мозок не любить "білих плям", тому краще обере старе, але передбачуване.
Зміни потребують нових зусиль. Наші звички - це автоматичні програми. Будь-яке оновлення "системи" потребує більше енергії.
Є ризик помилки. Підсвідомо ми боїмося провалу: якщо зміню щось - можу втратити те, що маю зараз.
Соціальні фактори. Зміни можуть викликати нерозуміння оточення: "Ти що, з глузду з’їхав?" - це типова реакція, яка підсилює внутрішній опір.
Як подолати страх змін
Найкраще - це працювати не з самими змінами, а з внутрішнім механізмом, який сигналізує: "мені не безпечно". Для цього потрібно визнати свій страх, розбити зміни на невеликі кроки та змінити фокус.
Запитуйте у себе не "що ви можете втратити", а "що можете отримати".
І не забувайте про підтримку близьких. Люди, які вірять у вас - знижують рівень невідомості та дають відчуття безпеки.
"Справжня внутрішня свобода приходить тоді, коли ми навчаємося відчувати страх як компас, а не як перешкоду. Коли ми визнаємо тривогу, але все одно робимо крок у напрямку власного бажаного життя, ми перетворюємо зміни на міст до власного розвитку, а не на джерело паралізуючого страху", - резюмує Анна Богомолець.