Ви постійно відкладаєте справи на потім? Може вас це заспокоїть, але, за статистикою, близько 20 відсотків дорослих людей та 50 відсотків студентів роблять це регулярно. Хоча, здається, ці цифри підозріло малі.
Професорка психології Фуксія Сіруа з Даремського університету (Велика Британія) присвятила дослідженням цієї теми 20 років. Отже, вона знає все про прокрастинацію, а також як з нею боротись.
Чому люди схильні до прокрастинації?
За своєю суттю прокрастинація – це нездатність контролювати свій настрій та емоції, стверджує експертка. Хоча багато хто вважає, що проблема полягає в імпульсивності та самоконтролі (і вони справді відіграють певну роль), насправді це «наслідок неправильної емоційної реакції».
Як пояснила психологиня, кожна людина стикається зі стресовими ситуаціями, які запускають мозкову активність, залучаючи мигдалеподібне тіло. Саме ця ділянка мозку обробляє емоції та сигналізує про загрози, що пов’язані з прокрастинацією, пише BBC Science Focus.
«Цікаво, що в людей, які називають себе хронічними прокрастинаторами, як правило, більший обсяг сірої речовини в мигдалеподібному тілі», – зазначила професорка Сіруа. Тобто вони чутливіші до потенційних негативних наслідків своїх дій, і це призводить до прокрастинації.
Уявлення про себе майбутнього
Ще один фактор, пов’язаний із прокрастинацією: бачення (або не-бачення) себе в майбутньому.
Дослідження вчених Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі показали, що людина часто уявляє себе в майбутньому геть іншою, ніж сьогодні. За допомогою функціональної МРТ дослідники виявили, що коли ми уявляємо себе завтрашнього, мозок активує ті самі ділянки, що й під час думок про незнайомця.
Але уявляти себе майбутнього треба частіше. Одне цікаве дослідження, яке проводилося серед студентів університетів, показало, що той, хто протягом 10 хвилин двічі на тиждень уявляв, яким буде за два місяці, рідше відкладав справи.
Чи шкідлива прокрастинація для здоров’я?
Прокрастинація може створити значно більше проблем, ніж можна собі уявити.
За словами професорки Сіруа, люди, які хронічно відкладають справи на потім, відчувають неабиякий стрес і раз у раз стикаються з гострими проблемами зі здоров’ям. У них частіше бувають головний біль, безсоння, проблеми з травленням, грип та застуда. Також у них можуть розвинутись гіпертонія та серцево-судинні захворювання.
Прокрастинатори зазвичай мають занижену самооцінку, гірше вчаться, заробляють менше грошей та не займають високих посад.
Як перестати відкладати справи на потім?Ось кілька найвідоміших порад щодо боротьби з прокрастинацією:
- Подрібнюйте складні завдання на маленькі, простіші дії.
- Розпочинайте виконання справи ранком із найнеприємнішого завдання.
- Використовуйте принцип «п’яти хвилин»: пообіцявши собі виконувати справу лише 5 хвилин, ви непомітно втягнетесь в роботу.
При цьому, на думку професорки Сіруа, є два основні способи подолання прокрастинації на корені:
- самоспівчуття
- когнітивна перебудова.
Щодо першого, то, як вважає експертка, прокрастинатори (особливо хронічні) дуже суворі до себе. Замість того щоб розпочати роботу, «вони тупцюють на місці». Проте занурюватись у розчарування собою не варто. Потрібно визнати своє невдоволення собою та рухатись далі. При цьому слід робити регулярні перерви, аби раптом не вигоріти, та хвалити себе за виконану роботу.
Пояснюючи суть другого способу, професорка послалася на недавнє дослідження Шеффілдського університету (Велика Британія), в якому взяли участь студенти-прокрастинатори. Їх поділили на дві групи. Одна група мала зосередитися на позитивних думках, виконуючи певні дії (наприклад, переглядаючи відео з кошенятами). Друга група мала переосмислити майбутнє завдання як щось значуще, розмірковуючи над такими питаннями:
- Яку користь принесе досягнення цієї мети для вашого самосприйняття?
- Як досягнення цієї мети вплине на сприйняття вас оточенням?
- Яка користь від досягнення цієї мети для вашого особистісного зростання?
За кілька днів експерименту з’ясувалося, що учасники із другої групи рідше відкладали справи.
«Йдеться про переосмислення, про те, щоб побачити щось важливіше. А коли ви створюєте сенс, ви створюєте зв’язок із завданням», – пояснила дослідниця.
На її думку, надзвичайно важливо знайти сенс у виконуваному завданні – чи для себе, чи для інших людей. «І це чудовий спосіб розпочати процес переоцінки та зменшити негативні емоції або, принаймні, зробити їх більш керованими», – підсумувала професорка Сіруа.