Неподалік Маневич, на роздоріжжі, що веде до сіл Галузія та Вовчецьк, розташований відомий серед місцевих та мандрівників пункт відпочинку з незвичною назвою – «Кобилячі мости».
Волинська тревел-блогерка Наталія Оксенюк вирішила дослідити цю локацію та поділилася родинними переказами про походження такої назви.
У своєму відео вона розповіла родинну легенду, яку почула від бабусі, а та – від свого свекра, прадіда блогерки Спиридона.
За переказами, колись дорога в цій місцевості була надзвичайно важкою: болотиста, грузька, майже непрохідна. Щоб не загрузнути, люди клали на стежку колоди – своєрідні дерев’яні «мости».
«Місцеві жартували, що ті колоди, мабуть, якісь кобили сюди принесли, бо інакше як їх сюди дотягнули – незрозуміло. Так і з’явилася назва “Кобилячі мости”», – розповідає Наталія.
Втім, у коментарях до відео з’явилася й інша версія походження назви. Підписниця блогерки Марія Коснюк написала, що чула іншу легенду: нібито тут поховали коня, який не витримав виснажливої дороги, і саме на його честь місцевість назвали «Кобилячі мости».
Сьогодні ця локація – облаштований пункт відпочинку серед лісу. Тут є дерев’яні альтанки, місце для вогнища, інформаційні стенди про їстівні та отруйні гриби й ягоди, а також оригінальна вивіска з підковою.
Конкурент
