Ожиріння дедалі частіше розглядають як хронічне захворювання, на яке впливають біологічні механізми, генетика та довкілля, а не лише харчові звички чи сила волі. Про це йдеться в рекламному матеріалі Channel NewsAsia з посиланням на старшу консультантку-ендокринологиню, співзасновницю, генеральну директорку та медичну директорку Novi Health Сью-Енн То.
За її словами, масу тіла регулює складна взаємодія гормонів, мозку та обміну речовин. У людей з ожирінням ця система може бути порушена: людина може відчувати постійний голод навіть після їжі або не відчувати насичення так само, як інші. Мозок також може сильніше сприймати їжу як винагороду, посилюючи бажання їсти.
То зазначила, що організм може ефективніше зберігати енергію та витрачати менше калорій за однакового рівня фізичної активності. Після зниження ваги він може реагувати на це як на стрес або нестачу їжі: рівень гормонів, що стимулюють голод, здатен зростати, а рівень гормонів, які сигналізують про насичення, — знижуватися. Водночас метаболізм часто сповільнюється, що ускладнює утримання досягнутої ваги.
За відсутності лікування ожиріння може підвищувати ризик діабету 2 типу, серцево-судинних захворювань, гіпертонії, жирової хвороби печінки, обструктивного апное сну та деяких видів раку. Воно також може погіршувати якість життя через знижену рухливість, біль у суглобах, втому та гірше психологічне самопочуття.
Ендокринологиня наголосила, що дієта й фізична активність залишаються важливими, однак лікування може включати медикаменти та мультидисциплінарну підтримку. У матеріалі зазначається, що препарати на основі глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1), спочатку розроблені для лікування діабету, можуть імітувати дію гормону, який сигналізує про насичення, уповільнювати випорожнення шлунка та зменшувати потяг до їжі. Новіші методи також передбачають вплив на шляхи GLP-1 і глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (GIP). За словами То, медикаментозний підхід слід поєднувати з харчуванням, фізичною активністю та поведінковими стратегіями.
UA.NEWS
