Життя поруч з емоційно нестабільними або постійно нещасливими батьками може впливати на поведінку людини в дорослому віці. Серед можливих наслідків — приховування почуттів, самозвинувачення та страх просити про допомогу.
Про це пише YourTango.
Наявність окремої риси не доводить, що людина мала складне дитинство. Однак поєднання кількох стійких моделей може бути пов’язане з атмосферою, у якій вона росла.
Дитина, яка постійно намагається не засмутити батьків, може звикнути приховувати власні емоції. У дорослому віці це проявляється соромом за свої почуття та страхом стати тягарем для інших.
Ще одна можлива риса — прагнення контролювати чужий настрій. Людина намагається негайно заспокоїти засмученого співрозмовника, навіть якщо не відповідає за його емоційний стан.
Небажання просити про допомогу також може формуватися в дитинстві. Доросла людина применшує власні потреби, часто вибачається та намагається розв’язувати всі проблеми самостійно.
Звична емоційна відстороненість батьків здатна вплинути й на вибір партнерів. Людина може погоджуватися на мінімум уваги та підтримки, оскільки знайома модель стосунків здається їй безпечнішою.
Діти нерідко помилково вважають себе причиною нещастя дорослих. Якщо батьки підсилюють це відчуття, звичка звинувачувати себе може зберегтися на роки.
У деяких сім’ях дитина відчуває провину навіть через власну радість. У дорослому віці вона може стримувати позитивні емоції, коли люди поруч засмучені або переживають складний період.
Проблеми з особистими кордонами проявляються у нездатності відмовити. Людина ставить чужий комфорт вище за власні потреби, щоб уникнути конфлікту й не порушити спокій у стосунках.
Постійні сумніви у власних здібностях і рішеннях також можуть бути наслідком дитячого досвіду. Така невпевненість здатна впливати на особисті стосунки, кар’єру та вибір подальшого життєвого шляху.