Тарас Тополя разом з іншими учасниками гурту "Антитіла" близько пів року служили парамедиками у 130-му батальйоні ТРО, а минулого року стало відомо, що їх вивели в резерв. Після служби фронтмену колективу дорікають за те, що він піарився на темі війни, а нині не має бажання повертатися на фронт.
Лідер популярного українського гурту прокоментував подібні закиди на свою адресу та пояснив, що думає з цього приводу. Зокрема, в інтерв'ю виданню "ТиКиїв" Тополя пригадав, як разом із колегами та побратимами виконував складні бойові завдання, і виконував їх на належному рівні.
"Я познайомлю того, хто так говорить, з командиром 130-го батальйону. Він розкаже, як "Антитіла" піарились і скільки разів ледь не загинули під час виконання бойових завдань. Ми - парамедики й виконували нашу військову роботу так, як це було потрібно. Ми витягували наших побратимів, на щастя, живими, пораненими, але живими. Ми були під мінометними, артилерійськими обстрілами та зі стрілецької зброї", - говорить Тарас.
Раніше музикант відкрито заявляв, що не має бажання повертатися на фронт. Протилежне рішення, за його словами, можливе лише у тому випадку, якщо Головнокомандувач видасть наказ, що "Антитіла" мусять знову стати частиною 130-го батальйону.
"Але я відверто і неодноразово казав, що повертатися туди я б не хотів. Ми поза фронтом робимо багато важливих справ для фронту," - каже він.
Що стосується творчості у період війни, то, на думку виконавця, вона є важливою та незамінною. Оскільки, як говорить співак, саме через слова та музику люди можуть переживати події навколо та відчувати приємні емоції навіть в тих умовах, які є зараз. В якості прикладу Тополя пригадав, що навіть в Аушвіці та Бухенвальді (нацистські концентраційні табори) були ті, хто співав, щоб таким чином підняти дух іншим.
"Артисти потрібні країні завжди, навіть під час війни. Артисти — це люди, які мають дар творця відчувати події навколо і передавати це відчуття мелодією і словом. Артисти наповнюють емоціями життя інших, дають їм розраду, сльози, щастя, сміх, відкривають нові сенси через творчість, - коментує цю тему знаменитість. - І якщо хтось скаже, що вони не потрібні, вони все одно будуть, бо певним людям притаманно творити, вони самореалізовуються у творчості.
Навіть в Аушвіці та в Бухенвальді були артисти, таланти, які попри приреченість і неймовірні знущання, все одно співали, щоб підняти дух інших та вселити надію. Навіть у штурмових загонах є свої артисти, таланти одягнуті у піксель. Звичайно, характер творчості війна змінює, це очевидно, але артисти були, є і будуть".