Український інститут національної пам'яті зробив висновок щодо необхідності демонтажу Арки Свободи українського народу/дружби народів.
Підстави для цього - радянські ідеологеми та конотації, які, попри перейменування, репрезентує монумент. Але у Арки є й свій шарм, і власні секрети. Інформатор навідався до Арки, щоб на власні очі побачити, що відбувається із пам'ятниками та монументами, і пригадав урбан-легенди, пов'язані з цією спорудою.
Замість скульптурної композиції з українця та росіянина - робітників, що тримали стрічку з орденом "дружби народів", - під Аркою лишився самий лише постамент. Спочатку, після демонтажу, були ще приварені до нього робітничі черевики, і здавалося, що зняти їх можна лише разом з гранітною брилою - та виявилося, що це не така вже й складна задача. Монумент символізував "об'єднання України з росією", і його знесення було питанням часу - що й трапилося у квітні 2022 року.
А от ще один монумент, стелу з багатофігурною групою із червоного граніту, демонтовано досі не було. Він і надалі стоїть біля узніжжя Арки, прикритий дерев'яними щитами. У центрі композиції стоять Богдан Хмельницький та московський посол, боярин Васілій Бутурлін у оточенні козацької старшини та російської челяді - це мало символізувати "єднання" гетьманської України з рф після Переяславської Ради. І цю композицію також демонтують у рамках дерусифікації: вона приречена, про що повідомляв Віталій Кличко ще 2022-го. А очільник УІНП Антон Дробович днями розповідав, що у КМДА замовляли дослідження - чи станеться зсув ґрунту на Печерському пагорбі у разі демонтажу.
Власне, до самої Арки. Її виготовлено із титану, металеві листи у п'яти ступінях (кожен зараз підсвічується різними кольорами) нанизані на металевий "хребет", що проходить всередині. Між собою титанові листи кріпляться навхлест за допомогою заклепок - їх час від часу зриває, ми помітили декілька місць, де їх немає, у цих місцях, ймовірно, споруда потребує ремонту. Можна припустити, що Арка страждає від сильних поривів вітру - саме через них відпадають сполучні заклепки.
Зазначимо, що Арку споруджено з титану - це дуже дорогий та складний у обробці метал, який зазвичай використовують у авіабудуванні. У одному з кінців споруди (тому, що ближче до схилу Печерського пагорба) помітні дверцята - через них всередину потрапляють робітники, що обслуговують Арку. До речі, дістатись до верхівки драбинами не так і просто - висота споруди становить 35 метрів.
Самий метал, з якого зроблено Арку, від часу не постраждав. Це видно по верхній частині споруди - титановий сплав виблискує, ніби новенький. А от у нижній частині, куди діставали "майстри" графіті, метал став тьмяним. Ймовірно, від періодичної обробки хімічними розчинами, необхідними, щоб позбавити Арку чергового "шедевру".
Тепер - кілька урбан-легенд про Арку. Містяни звуть її "ярмом", але це - не надто поширена назва (хіба серед надмірно політизованих киян). Значно частіше її звали "закопаним велосипедистом" - назва явно походить з 90-х, і конструкція Арки, дійсно, трохи схожа на колесо, що стирчить з землі.
Існує урбан-легенда, за якою напочатку 80-х, коли будівельники створювали монумент, по ночах вони будували й підземну частину арки - так, що вона повністю завершує коло. Тим самим, вона є розвагою для "дуже важливих людей": всередині арки прокладено колії на кшталт Американських гірок, і за бажання багатії, мовляв, можуть замовити катання всередині. У 90-ті київські хлопчаки переповідали цю легенду один одному, аргументуючи: "чуєш, як гуде всередині? - Оце якраз вагончик поїхав на нове коло".