Здавалося б, цілком природно звернутися по допомогу до іншої людини, якщо ви зіштовхнулися з проблемою, яку важко вирішити поодинці. Це прискорить процес роботи і значно полегшить вам життя. Але якісь внутрішні бар’єри заважають нам вчинити найбільш раціонально. Давайте розберемося, до яких наслідків призводить невміння просити про допомогу, і як опрацювати цю проблему.
Емоції, які заважають діяти
Зазвичай, лише дві емоції зупиняють нас від дій — страх і огида. Якщо йдеться про невміння звертатися по допомогу, то відраза тут ні до чого. Тобто уся справа у страху. Але чого ж ми боїмося, коли забороняємо собі просити про допомогу? Адже немає ніякої очевидної загрози.
Щоб вирішити цю проблему, психологи зазвичай говорять клієнтам такі слова: “Закрийте очі і уявіть, яка найстрашніша ситуація може статися, якщо ви попросите вам допомогти. Нехай це навіть є неможливим, абсолютно ірраціональним і не може трапитися у реальному житті, лише у вашій голові. Але що це?”
Відповіді можуть бути різними, але найчастіше люди побоюються двох ситуацій: їм відмовлять або вони виглядатимуть слабкими. Або і те, і інше разом.
Так чи інакше, усі стратегії уникнення ґрунтуються на одних і тих самих проблемах. Найстрашніший сценарій, який уявляється у голові, зазвичай будується за такою схемою: мені відмовлять, я відчую, що недостатньо гарна; я здаюся слабкою; інші люди подумають про мене погано; вони відкинуть мене, і я відчую себе самотньою. А кому ж хочеться це відчувати? Тоді краще навіть не намагатися звертатися по допомогу до оточуючих, якщо ризики такі великі. Принаймні, так міркують люди, у яких живе страх бути відкинутими.
Саме на ті почуття, яких ви прагнете уникнути, — відчуття непотрібності, власної неповноцінності і самотності — і націлена терапія. Варто прибрати їх з вашої голови, як безглузді захисні стратегії, неефективна поведінка, зациклені переживання розсипаються як картковий будиночок.
Звідки це взялося? Найімовірніше, як і багато інших психологічних проблем — з дитинства. Колись давно ви пережили травмуючий досвід, пов’язаний з подібною ситуацією. Можливо, це відбувалося багато разів. І чим сильніше ви відчували тоді негативні емоції, тим важливішими були висновки, які ваша психіка робила з них. І ви навчилися. Навчилися вірити, що з вами щось не так, і що треба уникати ситуацій, коли ви можете зіштовхнутися зі своєю “темною стороною”.
Якщо ви вважаєте, що вам просто постійно не щастить, що усі навколо нормальні, лише у вас особиста драма, то ми вас заспокоїмо — це не так. Це нормальний процес навчання психіки. Все ж таки вона створювалася як біологічний механізм задовго до появи людини. У її завдання не додані щасливе життя або самореалізація, лише виживання та розмноження. Для виживання таке навчання корисне. Знову ж таки, зауважте, ви вже дожили хоча б до моменту читання цієї інформації — а це означає, що, з точки зору еволюції, психіка у вас працює відмінно.
Як відомо, щоб вирішити проблему, потрібно перш за все усвідомити її і усі її недоліки.
Наслідки, до яких призводять стратегії уникнення
- Найпростіший і найбільш очевидний наслідок — ви не отримуєте допомогу, коли вона вам потрібна. Людство прийшло до успіху завдяки згуртованості і спільній роботі над важливими цілями. Дійсно значущих результатів складно домогтися поодинці. Те, що особисто вам дається важко, інші можуть зробити, витративши мінімальні ресурси.
- Якщо ви весь час тримаєте маску самодостатності, боїтеся показати свою вразливість, іншим складно з вами зближуватися. Люди, навіть близькі, можуть відчувати холод під час спілкуванні з вами. Адже ви по-справжньому не розкриваєтеся. Ви не готові нікому довіритися.
- Популярна омана — люди відчувають симпатію до тих, хто їм допоміг. Насправді, усе навпаки. Позитивні почуття зв’язуються з тими, кому допомогли ми. Тому що у цей момент ми відчуваємо, що ми гарні. Якщо ви не просите про допомогу, ви не даєте іншим людям можливості проявити себе. Продемонструвати свої сильні сторони — щедрість, благородство і альтруїзм. Отже, ви маєте нестачу даного ставлення до себе.
- Ви сповільнюєте своє зростання. Спільна діяльність — це можливість вчитися. Навіть у простих речах на зразок переїзду. Пам’ятайте, що усі люди, які зустрічаються нам у житті — це наші вчителі. Своїм небажанням попросити їх про допомогу ви позбавляєте себе шансу побачити їх майстерність, запозичити їх досвід, надихнутися або навчитися чомусь новому на чужому прикладі.
Що можна зробити з цим самостійно, не вдаючись до терапії?
Найголовніше — зрозуміти, що обмеження у вашій голові. Ви боїтеся фантома. Для іншої людини прохання про адекватну допомогу — це ознака того, що ви довіряєте, хочете співпрацювати. За своєю природою більшість людей досить альтруїстичні. Якщо це не спричинить складнощі, зазвичай людина із задоволенням вам допоможе. Нарешті, це сприймається як щирість і сила.
Спробуйте почати з дрібниць і уважно спостерігати за іншими… а головне за собою. Чи дійсно відбувається щось жахливе? Чи насправді люди починають думати про вас гірше? Що вони відчувають, коли допомагають вам?
І не забувайте про те, що люди вам будуть вдячні, якщо ви винагородите їх за надану допомогу. У першу чергу — щирими емоціями. Наприклад, у нашій країні прояв почуттів є рідкісною подією, тож слова подяки, які ви висловите від щирого серця, будуть дуже приємними і обов’язково запам’ятаються.