Ми часто відчуваємо незручність, коли емоції поглинають нас настільки, що змушують розплакатися при оточуючих. Іноді навіть віч-на-віч із собою ми відчуваємо сором від того, що дозволяємо собі “розкиснути” і плакати.
Насправді соромитися своїх сліз не варто – ми розповімо про 6 причин, чому це справді так.
1. Проявлятити емоції – це нормально
Дуже часто ми боїмося проявляти емоції на людях, бо викличемо невдоволення чи дискомфорт у оточуючих. Це продиктовано нормами суспільства: нам набагато легше бути “зручними” і тримати почуття у собі, ніж турбувати людей навколо нас “негативним” проявом.
Однак соромитись своїх сліз не потрібно, бо це абсолютно нормально. Ми ж усміхаємося, коли нам радісно, і не відчуваємо за це сорому, хоча це також проява емоцій. За словами психолога Антоніо Роделлара, фахівця з тривожних розладів, коли ми не даємо виходу негативним переживанням, вони посилюються, через що наша психіка страждає ще більше.
А ще часто ми просто не можемо поговорити з кимось про те, що потребуємо допомоги: нам незручно відривати близьких від важливих справ, соромно здатися слабкими або говорити про проблеми. Дуже часто вираження емоцій у вигляді сліз змушує їх звернути увагу на те, що у нас не все дообре і протягнути руку допомоги, коли ми не можемо про це попросити.
2. Доросла людина – не означає людина без почуттів
Коли ми бачимо, що заплакала дитина, ми жаліємо її і намагаємося підтримати, обійняти, відволікти на щось інше, розвеселити. На жаль, у нашому суспільстві до дорослих зовсім інше ставлення. Ми маємо бути стриманими, спокійними, розважливими. Плач чомусь сприймається як протилежність до цих “дорослих” рис характеру. Хоча насправді це не так.
Не треба соромитись своїх сліз, бо дорослим можна і треба плакати. У нас досить серйозних причин для цього і іноді їх легко пережити саме таким чином. До того ж, якщо ми довго приховуємо свої емоції та не даємо їм виходу, підвищується ризик заробити тривожний розлад чи депресію.
3. Сльози – це чудовий спосіб пережити негативні емоції та жити далі
Плач зменшує рівень стресу в організмі – не лише психологічно. Сльози супроводжують зниження рівня марганцю, що й покращує наш стан у стресових ситуаціях, якщо ми плачемо. Тому не варто соромитися сліз через моральне чи фізичне перенапруження.
А ще, коли вдалося поплакати, нам може бути легше ухвалити правильне рішення. Після сліз ми заспокоюємося і можемо подумати про їхню причину більш зосереджено, відпустивши частину негативних емоцій. Наприклад, якщо ми на когось дуже злі, і від образи готові наговорити кривднику все, що про нього думаємо. Поплакавши і заспокоївшись, ми готові вести конструктивніший діалог або взяти тайм-аут у спілкуванні, не висловлюючи йому неприємних слів.
4. Сльози – це прояв щирості
Щирі почуття, які ми відчуваємо, можуть спровокувати сльози. Це нормально – плакати від радісної події, наприклад, коли здійснилася мрія. Або через те, що чийсь вчинок нас зворушив, бо був справді для нас важливим. Плакати від смутку і стресу – сама по собі зрозуміла дія.
Не варто соромитися, якщо очі опинилися на мокрому місці через те, що ти відчуваєш щирі емоції – це один із показників чесності перед самою собою.
5. Іноді надмірна емоційність чи сентиментальність – просто властивість характеру
Деякі люди можуть плакати частіше, ніж інші. Наприклад, вони дуже переживають за героїв фільму, і якщо його доля трагічна, можуть пустити сльозу. Або сумна музика може зворушити їх до глибини душі. Прикладів багато, а один висновок – такий у них характер, і це абсолютно нормально. Зазвичай це надміру сентиментальні, емпатичні люди – цього не варто соромитись, бо вміння щиро співпереживати оточуючим дано далеко не кожному. Якщо ти така гіперчутлива людина, варто опанувати ці навички емоційної самодопомоги.
6. Плакати – це не слабкість
Багато хто вважає, що сльози – це ознака слабкості, що людина не вміє справлятися зі своїми проблемами. Ця думка неправильна. Плакати – це значить бути слабкою. Це означає давати собі можливість позбутися негативу, вихлюпати щирі емоції, дозволити пережити важку ситуацію, щоб надалі її вирішити.
Коли ми намагаємося не випускати свої почуття назовні, вони залишаються з нами надовго і травмують ще більше, ніж ми дозволили собі “випустити пар”. Тому те, що ти плачеш, коли тобі боляче, зовсім не соромно. І слабшою ти від цього не стаєш – навпаки, уважне ставлення до себе, здатність собі допомогти та знати, як упоратися зі стресом – ознака сильної особистості.