У сучасному мовленні часто можна помітити вплив російської мови, що призводить до появи суржику — штучного сплаву української та російської лексики. Одним з найбільш показових прикладів цього явища є слово "головокружіння". Воно, хоч і широко вживається, насправді не є нормативним.
Використання таких слів-росіянізмів, як "головокружіння", свідчить про недостатнє володіння українською мовою. В українській мові існує власний відповідник, який точніше передає значення цього поняття.
Що таке "головокружіння"?
Це калька від російського слова "головокружение". Воно зазвичай описує стан, коли людина відчуває слабкість, нестійкість і втрачає рівновагу, а навколишній світ, здавалося б, обертається навколо неї.
В українській мові існує більш точний відповідник для опису цього стану — "запаморочення". Воно означає затьмарення свідомості, втрату здатності ясно сприймати дійсність, розуміти та мислити. Це слово не лише коректніше, але й несе в собі глибше значення. Воно походить від українського "паморока", що означає туман.
Термін "запаморочення" часто вживають як синонім до латинського слова "вертиго", однак між ними є певні відмінності, попри те, що обидва вони визначають порушення роботи вестибулярного апарату. Запаморочення зазвичай описує відчуття втрати рівноваги, тоді як вертиго характеризується хибним відчуттям руху — здається, ніби людина сама рухається у просторі або навколо неї обертаються інші предмети.