Гареми - це не лише місця, де зберігалися жінки для розваг правителів. Від Османської імперії до Стародавнього Єгипту, гареми були місцем, де жінки могли здобувати освіту, впливати на державні справи та навіть ставати ключовими фігурами в історії.
РБК-Україна (проект Styler) розповіло про 6 найцікавіших фактів про гареми, які розширять ваше розуміння цього унікального явища.
Гарем як освітній центр
У гаремах Османської імперії наложниць навчали грамоті, теології, музиці, танцям, етикету та красномовству. Це було схоже на елітну школу, де жінки отримували всебічну освіту.
Навіть якщо вони не ставали фаворитками султана, їхні знання дозволяли їм займати високі посади в адміністрації гарему або виходити заміж за впливових сановників. Освіта в гаремі була настільки якісною, що багато жінок після звільнення ставали викладачами або наставницями для інших.
Гареми як центри влади
У період "жіночого султанату" (1550-1656 роки) жінки гарему Османської імперії мали величезний вплив на державні справи. Валіде-султан (мати султана) часто керувала гаремом і могла втручатися в політичні рішення.
Наприклад, Хюррем-султан (Роксолана) стала першою наложницею, яка офіційно вийшла заміж за султана Сулеймана Пишного і активно впливала на зовнішню політику. Її листи до європейських монархів свідчать про її дипломатичний талант.
Євнухи - ключові фігури гарему
Євнухи, які охороняли гареми, були не лише вартовими, а й посередниками між світом чоловіків і жінок. Вони мали доступ до обох сфер і часто ставали впливовими політичними фігурами.
Наприклад, головний чорний євнух у Османській імперії вважався другою за значимістю особою після великого візира. Євнухи також контролювали фінанси гарему та відповідали за безпеку його мешканок. Їхня роль була настільки важливою, що вони часто мали власні палаци та слуг.
Гареми за межами ісламу
Хоча гареми часто асоціюються з ісламськими країнами, подібні інститути існували й у інших культурах. Наприклад, у Стародавній Греції жінки еліти жили в гінекеях - окремих приміщеннях, де вони займалися домашніми справами та вихованням дітей.
У Китаї імператорські гареми називалися "хоугонг" і були схожі на міста з власною інфраструктурою. У Стародавньому Єгипті фараони також мали гареми, де жінки могли стати дружинами або наложницями.
У Індії гареми були частиною культури могольських імператорів та раджів. Наприклад, імператор Акбар Великий мав гарем, де жили тисячі жінок. У гаремі могола жінки не лише розважали правителя, а й брали участь у політичних інтригах. Багато з них мали власні маєтки та фінансову незалежність.
У Японії існували подібні до гаремів інститути, які називалися "окуні". Це були групи жінок, які обслуговували імператора або впливових самураїв. Жінки в окуні отримували освіту та навчалися мистецтву спілкування.
У гаремі існувала сувора ієрархія та дисципліна. Кожна наложниця отримувала платню, але за провини їх могли покарати - від ув'язнення у підвалі до побиття палицею.
У той же час, жінки мали доступ до розкоші: гарних одягів, прикрас та розваг. Життя в гаремі було організоване за чіткими правилами, які регулювали все - від розпорядку дня до спілкування з іншими мешканками.
Звільнення з гарему
Якщо наложниця не привертала уваги султана протягом 9 років, вона могла подати заяву на звільнення. Їй видавали придане, будинок і допомагали знайти чоловіка.
Однак багато жінок вибирали залишатися в гаремі через стабільність і комфорт. Деякі наложниці, які звільнялися, ставали впливовими особистостями за межами гарему, засновуючи власні школи або благодійні організації.