Найгіршого ранку свого життя Кевін Бертія прокинувся і після багатьох років боротьби з депресією вирішив, що поїде до мосту Золоті Ворота і стрибне. Його врятував патрульний, і це кардинально змінило майбутнє обох.
Про це пише People.
Готувався прощатися з життям
На той момент Бертії з Окленду, штат Каліфорнії, було 22 роки.
11 березня 2005 року, через кілька хвилин після паркування на північній стороні мосту, він залишив ключі в замку запалювання і пішов 1,7-мильним простором, поглядаючи вниз на затоку Сан-Франциско і кажучи собі: «Вода — моя свобода. Я готовий».
Незабаром молодик, який щойно втратив роботу і виявився заваленим медичними рахунками після нещодавніх передчасних пологів дочки, переліз через перила і виявив, що балансує на крихітному металевому жолобі, що проходить уздовж зовнішнього боку мосту. Холодна вода затоки вирувала за 220 футів під ним.
«Я почала зворотний відлік і приготувалася до удару», — згадує зараз Бертія.
Сталося диво
Потім сталося щось несподіване. Через два десятиліття Бертія все ще називає це «дивом».
Співробітники дорожнього патруля Каліфорнії допомогли чоловікові, який схильний до самогубства.
Сержант дорожньої поліції Каліфорнії Кевін Бріггс, у чиї обов’язки входило спостереження за мостом, випадково проходив повз, коли помітив Бертію з іншого боку поручнів. Він занурився у свої думки, вчепившись у металеву конструкцію.
За свою кар’єру Бріггс зумів врятувати понад 200 людей, таких як Бертія, від стрибків з мосту. Його прозвали «охоронцем мосту Золоті Ворота». Побачивши Бертію, він спокійно розпочав дії.
«Привіт. Не проти, якщо я підійду і трохи поговорю з тобою? Я не збираюся тебе чіпати. Я тут лише для того, щоб поговорити з тобою та послухати», — розпочав діалог Бріггс.
Протягом наступних 92 хвилин він змусив Бертію розповісти, чому той хоче накласти на себе руки.
«Я ніколи нікому не намагаюся вказувати, що робити. Я просто слухаю зі співчуттям та розумінням, даю їм висловитись, а потім змушую їх задуматися про повернення”, — поділився Бріггс.
Це спрацювало.
Бертія зізнається, що вперше в житті, розмовляючи з Бріггсом, він поділився з ним своїм найпотаємнішим. Він переліз через перила та незабаром був доставлений до місцевої лікарні, де провів наступні 11 днів. Після повернення додому проблеми із психічним здоров’ям Бертії швидко повернулися. Його фотографія на мосту, опублікована на першій шпальті газети «San Francisco Chronicle», лише посилила ситуацію.
«Протягом наступних восьми років я знову поринув у одну з найглибших і найпохмуріших депресій, які я коли-небудь відчував», — каже він.
Але ситуація почала змінюватися 2013 року. Тоді Американський фонд із запобігання самогубствам звернувся до Бріггса, який збирався піти на пенсію після 23 років роботи в дорожній поліції штату. Організація хотіла вшанувати ветерана-поліцейського за його службу і сподівалася, що один із тих, кого він зупинив від стрибка, вручить йому нагороду на церемонії в Нью-Йорку. Бріггс, який раніше тричі відмовлявся від цієї честі, отримав від свого командира повідомлення, що цього разу йому потрібно прийняти запрошення. Єдина проблема полягала в тому, що він ніколи не спілкувався ні з ким із тих, чиї життя він допоміг урятувати. Найближчою була мати Бертії — Нарвелла, яка написала йому листа.
«Я ніколи ні з ким не зв’язувався, тому що не хотів стати спусковим гачком. Вони хочуть забути той день. Вони хочуть залишити його позаду», — розповів Бріггс.
Якось вдень Бріггс поїхав за зворотною адресою, яку мама Бертії написала на конверті, представився і розповів їй про майбутню церемонію. Нарвелла швидко придумала план, як привезти свого сина — до того часу він численну кількість разів намагався накласти на себе руки. Вона сказала синові, що він виграв поїздку до Нью-Йорка, оплачену радіостанцією поїздку.
Коли Бертія прибув і нарешті зустрів людину, яка врятувала йому життя, він був приголомшений.
«Я подумав: „Чорт, весь цей час мене рятував коп“», — сказав він.
Того дня жахливого дня 2005 року він жодного разу не підняв погляду, щоб подивитися, з ким він розмовляє на мосту.
«Будучи чорношкірим з Окленду, я ніколи не стикався із серйозними проблемами з поліцією. Якби я знав, хто він, я ніколи б не відкрився йому так легко”, — зазначив Бертія.
За кілька хвилин після зустрічі з ним Бертія зрозумів, що все це не має значення.
«З того часу ми дружимо», — каже 62-річний Бріггс, який пережив рак і сексуальне насильство в дитинстві. Бертія наполягає, що їхні стосунки набагато глибші.
«Ми скоріше як брати. Те, що сталося того дня, не мало жодного відношення до того, що він був білим, а я — чорним. Вся річ у силі зв’язку, людського зв’язку», — зазначив він.
Життя обох чоловіків змінилося
Їхнє возз’єднання змінило життя Бертії. Він виголосив промову під час вручення нагороди Бріггсу, яка приголомшила сотні присутніх.
«Того дня я розповів про все, що привело мене до мосту. Вперше в житті я був самим собою, тією людиною, якою завжди хотів бути. Я був відкритим, чесним та вразливим. І коли я закінчив, усі в залі встали», — зазначив Бертія.
Реакція натовпу змусила Бертію вперше в житті усвідомити, що він не самотній у своїй боротьбі із самогубством, і йому раптово захотілося зробити все можливе, щоб спробувати змінити ситуацію.
У наступні роки він не тільки знайшов необхідні інструменти для більш ефективного подолання своєї депресії, а й створив однойменний фонд, діяльність якого спрямована на усунення стигматизації психічних захворювань та їхнього лікування.
«Ніколи за мільйон років я не думав, що моє життя в цьому темному місці може допомогти іншим», — каже 42-річний Бертія.
Він виступав із презентаціями перед тисячами людей — від випускників поліцейської академії до учнів початкової школи.
Кілька разів на рік він зустрічається з Бріггсом, який також став досвідченим та переконливим оратором з питань запобігання самогубствам, щоб поділитися їхньою захоплюючою історією. Вони сподіваються надихнути інших наслідувати приклад Бріггса того фатального дня 20 років тому, коли їхні шляхи вперше перетнулися на мосту Золоті Ворота.
Для довідки: самогубства, як і раніше, широко поширені. За даними Центрів з контролю та профілактики захворювань, 2023 року понад 49 000 людей наклали на себе руки.
«Головне — просто слухати, а не годувати цих людей (які перебувають у кризі — ред.) нісенітницею, переконуючи їх, що з ними все буде добре. Головне — навчитися розмовляти з тими, хто страждає», — каже Бріггс.
За словами обох чоловіків, щоб допомогти тим, хто опинився в кризовій ситуації, слід дати їм зрозуміти, що вони не самотні.
«Це паршива тема, але ми чудово проводимо час», — зазначає Бргігс.
Бертія додає: «Це непроста тема для обговорення, але, як я завжди говорю людям: „Кевін змушує вас думати, а я змушую вас відчувати“, — завершив він.