Асистентка бортпровідника з понад 15-річним досвідом розповіла про маловідомий аспект роботи в небі — як авіакомпанії вирішують ситуації зі смертю пасажирів під час польоту.
Про це повідомило видання Mirror.
Вона пояснила, що під час рейсу офіційно смерть пасажира не можуть зафіксувати, адже це має право робити лише лікар. У таких випадках екіпаж зазвичай намагається пересадити тіло на вільні місця та накрити ковдрою, однак через переповненість рейсів зробити це вдається не завжди.
Саме тому у 2004 році Singapore Airlines запровадила нестандартне рішення: на літаках Airbus A340-500 облаштували спеціальні відсіки, які екіпаж неофіційно називав «шафами для трупів».
Вони розташовувалися біля аварійних виходів і були призначені для тимчасового розміщення тіла пасажира. У відсіку вистачало місця для людини середнього зросту, а ремені фіксували тіло, щоб воно не зміщувалося під час турбулентності чи посадки.
Такі заходи були зумовлені особливістю маршруту: саме цей тип літаків виконував найдовші безпересадкові рейси світу — із Сінгапуру до Нью-Йорка та Лос-Анджелеса, які тривали до 19 годин.
Після виведення Airbus A340-500 з експлуатації у 2013–2014 роках від таких відсіків відмовилися, і нині їх не використовує жодна авіакомпанія.
Гізер Пул, авторка книги «Крейсерське ставлення: історії про аварії, драму екіпажу та божевільних пасажирів на висоті 35 000 футів», зізналася, що сама не стикалася з подібними випадками.
Водночас її колега пережила доволі моторошний інцидент: родичі намагалися провести на борт уже мертвого чоловіка, запевняючи екіпаж, що він хворий на грип. Лише під час польоту з’ясувалося, що пасажир помер ще до вильоту, і літак довелося екстрено посадити.