Аналізуючи сенсаційну заяву президента США Дональда Трампа про те, що Україна здатна повністю звільнити свої території за підтримки Євросоюзу, можна зробити низку важливих висновків щодо розподілу сил у цій політичній грі.
Після зустрічі на Алясці, де президент РФ Володимир Путін представив Трампу свій план завершення війни (що передбачав, зокрема, виведення українських військ з Донбасу), перед Києвом, європейськими союзниками та жорсткими критиками Росії серед американських республіканців постали три рівні завдань:
-
Мінімальна мета: Не допустити, щоб Трамп почав здійснювати серйозний тиск на президента Зеленського з метою примусити його погодитися на умови Путіна.
-
Середня мета: Переконати Трампа повернутися до політики його попередника Джо Байдена: відновити масштабну допомогу Україні та/або запровадити жорсткі санкції проти РФ, а також по можливості перешкодити прямому діалогу між Москвою та Вашингтоном.
-
Максимальна мета: Схилити Трампа до заходів, яких давно вимагають "яструби" (таких як встановлення безпольотної зони або надання зброї для ударів по глибоких цілях у Росії), але на які не наважувався навіть Байден через ризик прямої конфронтації з РФ.
Відповідно, й перед самим Трампом стояло три варіанти дій:
-
Варіант 1: Тиск на Зеленського. Це дозволило б швидко досягти угоди про припинення вогню, але викликало б сильний опір західних еліт.
-
Варіант 2: Тиск на Путіна. Однак інструментів впливу на Росію в США залишилося небагато, їх застосування ризиковане і може прискорити зближення Москви з Пекіном.
-
Варіант 3: Зайняти пасивну позицію, "умити руки" і не витрачати кошти на війну, лише спостерігаючи за подіями.
Підсумковий аналіз показує, що Києву та Європі вдалося виконати завдання мінімум: тиску на Зеленського не було, а діалог між Росією та США було ускладнено. Більш того, Трамп фактично відклав ідею негайного миру, що є успіхом для України, оскільки дає їй "зелене світло" на продовження боротьби. На цю зміну позиції, ймовірно, вплинули останні інциденти з дронами та інформація про посилення України та ослаблення Росії.
Однак інші завдання — залучити Трампа до активнішої підтримки — залишаються невирішеними. Фактично він обрав третій варіант: не втручатися безпосередньо, але отримувати економічну вигоду, продаючи зброю європейцям для України. Для Києва це далеко не ідеальний сценарій, оскільки Європа може не впоратися з обсягами необхідної допомоги, а тиск на Росію без США буде менш ефективним.
Ключовою проблемою залишається непередбачуваність Трампа, який нераз кардинально змінював свою позицію — від заяв про поразку України до загроз Путіну і наступного "прориву" в переговорах. Спокійна реакція Кремля на його останню заяву свідчить про те, що Москва розраховує на нову зміну його курсу.
Таким чином, головним завданням для України та Європи тепер є залучення Трампа до активніших дій (середній та максимальний рівень завдань). Шанси на це можуть зрости у разі нових провокацій Росії проти НАТО або різкої зміни ситуації на фронті на користь України.