Поряд з прямими переговорами про припинення війни в Україні, які тривають в ОАЕ, запущений паралельний дипломатичний процес — обговорення можливого членства Росії в «Раді миру», ініційованій адміністрацією президента США Дональда Трампа. Про важливість цього питання для Вашингтона свідчить участь у нічних переговорах у Кремлі Джоша Грюнбаума, керівника операційної діяльності цієї структури. Не виключено, що тема також буде порушена в ОАЕ під час окремих зустрічей представників США та Росії.
Ці події можуть мати прямий вплив на хід подій, зокрема на війну в Україні. Наразі «Рада миру» Трампа, спочатку представлена як інструмент для відновлення Гази, а згодом — як потенційний механізм вирішення глобальних конфліктів (свого роду альтернатива ООН), не може похвалитися значними успіхами. До неї приєдналися лише 24 з майже 60 запрошених держав. Серед них — переважно країни, що не належать до провідних світових гравців (наприклад, Угорщина, Казахстан, Саудівська Аравія, Туреччина), тоді як майже всі європейські країни, а також Китай, Індія та Бразилія ігнорують запрошення.
У такому контексті вступ Росії надало б «Раді миру» зовсім інший статус. З групи країн без чіткої спільної ваги вона перетворилася б на структуру, де представлені дві найбільші ядерні держави світу. Для Трампа це було б ключовим кроком для порятунку проєкту від маргіналізації.
Однак Росія поки що не дала остаточної згоди. Президент Володимир Путін заявив, що питання розглядається, і вказав, що якщо рішення про вступ буде прийняте, внеском Москви у розмірі мільярда доларів можуть стати заморожені в США російські активи. Трамп уже схвалив таку можливість, але згоди з боку Росії це не спричинило.
Для Москви можливість вступу викликає сумніви, аналогічні тим, що стримують інших ключових гравців. Як постійний член Ради Безпеки ООН з правом вето, Росія не має інтересу замінювати цю структуру на організацію, де вето належить лише Вашингтону.
Втім, поточний статус «Ради миру» відкриває для Кремля простір для дипломатичної гри. Оскільки структура залишається маргінальною та не об'єднує інших провідних ядерних держав, членство Росії не перетворить її на реальну альтернативу ООН, а збереже її декоративний характер. У такому разі Москва може використати переговори про вступ як важель тиску, щоб вимагати від Вашингтона конкретних поступок — наприклад, тиску на Київ щодо виведення військ з Донецької області або зняття санкцій до завершення війни.
Наразі неясно, чи готовий Трамп йти на такі кроки заради формального розширення свого проєкту. Однак очевидно, що саме такий торг зараз і є предметом дипломатичних дискусій між Москвою та Вашингтоном.