В Україні дедалі важче визначити, де закінчується бідність і починається середній клас. Людина може мати роботу, отримувати зарплату, навіть більшу, ніж кілька років тому, але все одно не почуватися заможною. Основна причина — левова частка доходу йде на їжу, житло, комунальні послуги, лікування, навчання та інші базові потреби. До того ж втратити статус дуже легко: після звільнення минає зовсім небагато часу, щоб людина опинилася за межею бідності.
Про це йдеться у моніторингу умов життя в Україні Світового банку.
40% українців — за рискою бідності
Рівень бідності в Україні у 2025 році зріс до 41,6% — проти 37% роком раніше. Водночас зросла й соціальна нерівність: найбідніші верстви населення втрачають реальні доходи, а найзаможніші нарощують їх.
У Світовому банку наголошують, що бідність в Україні невпинно зростає з 2022 року. Одна з ключових причин — стрімке подорожчання життя. За рік ціни на продукти підскочили на 70–80%, а в окремих регіонах — на всі 90%.
Фінансове становище українців дедалі гіршає. Наприкінці минулого року:
-
17% родин позичали гроші на найнеобхідніше;
близько 6% продавали своє майно;
лише кожна п'ята сім'я могла відкласти хоч якусь суму за попередній місяць.
Розрив між багатими та бідними збільшився. Реальні доходи найбідніших 20% домогосподарств скоротилися більш ніж на 30%, тоді як у найзаможніших — зросли більш ніж на 10%.
Серед найбідніших домогосподарств лише 20% мають зарплату, натомість 70% — це пенсіонери. Також часто на дно опиняються родини з малими дітьми: майже третина сімей із дітьми до 6 років належать до найнижчої дохідної групи.
Уживані речі — нова реальність українців
Війна докорінно змінила побут. За даними OLX, уживані речі дедалі частіше стають основою для нового життя — особливо для тих, хто через війну змушений переїжджати в інший регіон.
Найбільше запитів на товари для дому надходить із:
-
Київської області — 16 563;
-
Дніпропетровської — 9700;
-
Львівської — 9429;
-
Харківської — 7019.
У категорії товарів для дому найчастіше шукають дивани (4535 запитів), кухонні меблі (3140) та шафи (1662). Далі — меблі на замовлення (1587), комоди (1382), ліжка (1350), столи (1067). Це базовий набір, необхідний для облаштування життя з нуля.
Показово, що 15–19% усіх пошуків у категорії «Дім та сад» містять позначку «б/у». Тільки за липень 2026 року таких запитів було 31 608 із 165 520. В оголошеннях ситуація ще виразніша: у категорії меблів для вітальні 86% товарів — уживані, для офісу — 83%, для спальні — 82%, для кухні — 74%.
Аналітики OLX доходять висновку: купівля вживаних речей — це вже не вимушений крок, а свідомий вибір. Люди навчилися економити, не жертвуючи якістю, і таким чином повертати собі відчуття нормального життя.
Середній клас під загрозою зникнення
Стрімке зубожіння буквально знищує середній клас. Війна впливає на всіх, але по-різному. Мільярдер, який став мільйонером, не голодуватиме. Бідні звикли виживати за будь-яких обставин. А от середній клас опинився у найгіршому становищі: виявилося, що фінансова «подушка» не така товста, а гроші тануть на очах.
Визначити межі середнього класу сьогодні майже неможливо.
По-перше, немає єдиного показника доходу, який би гарантував належність до середнього класу. Окрім зарплати, потрібна низка чинників: здатність робити великі покупки, подорожувати, накопичувати, мати фінансовий запас. Експерти називають формальний поріг від 30–35 тис. грн на місяць, але справжня стабільність з'являється лише від 80–100 тис. грн на родину.
По-друге, зростання зарплати не означає покращення життя. Продукти, житло та послуги дорожчають швидше, ніж доходи, тому купівельна спроможність падає навіть під час «підвищення» заробітку. Раніше дослідження показували: середній клас — це ті, хто може дозволити собі якісну медицину, репетиторів, інвестиції в депозити чи нерухомість.
По-третє, в умовах війни зникла можливість планувати. Представник середнього класу зазвичай може прогнозувати купівлю авто, житла, відпустки, накопичення, майбутнє дітей. Тепер горизонт планування звужується до кількох місяців, а то й тижнів. Один обстріл — і людина залишається без роботи, майна та заощаджень.
Тому якщо головна ознака середнього класу — відчуття фінансової безпеки, то в Україні він практично зник.
Хто залишився в середньому класі?
Якщо оцінювати рівень добробуту «тут і зараз», то, за різними оцінками, до середнього класу належать від 5 до 15% українців.
Це:
-
IT-фахівці, які працюють віддалено на міжнародні компанії;
-
працівники оборонно-промислового комплексу;
-
менеджери середньої ланки у великих корпораціях;
-
лікарі приватних клінік;
-
підприємці малого та середнього бізнесу, які зуміли адаптуватися до нових умов.
Географічно — це мешканці великих міст: Києва, Львова, Одеси, Дніпра.
Прикмета часу: представники середнього класу нині гнучкі, як ніколи. Експерти переконані, що саме їхня адаптивність та віра у власні сили зрештою допоможуть перетворити кризи на точки зростання, які раніше здавалися неможливими.