Баклажани полюбляють у багатьох кухнях світу. Вони смачні в запіканках, рагу, на грилі, у консервації та сотнях інших стравах. Але часто трапляється неприємна ситуація: плід, на вигляд ідеальний, а на смак — гіркий.
Чому так відбувається і як цього уникнути? Особливо, це цікавить городників, які вирішили вирощувати цей овоч у себе на городі. Насправді дуже багато важливих факторів більшість фермерів упускають на етапі вирощування, тому плоди можуть вирости гіркими.
У цій статті читайте про все, що впливає на смак баклажанів, і конкретні поради, як виростити ніжні, солодкуваті плоди без гіркоти.
Чому баклажани бувають гіркими
Основна причина гіркого смаку — наявність у м’якоті соланіну, природного глікозиду, який рослина виробляє для захисту від шкідників. У великій кількості ця речовина шкідлива для людини, тому важливо не тільки правильно готувати овоч, а й ще на етапі вирощування зменшити її накопичення.
Гіркота з’являється, якщо рослина відчуває стрес: від перепадів температур, нестачі вологи, харчування, надто яскравого сонця чи неправильної агротехніки. Крім того, сорти старого типу, особливо з темно-фіолетовим забарвленням, генетично схильні до накопичення соланіну.
Правильно підібраний сорт відіграє ключову роль
Щоб уникнути проблем із гіркотою, краще обирати сучасні сорти й гібриди, виведені спеціально без гіркоти. Зазвичай це зазначено на упаковці — "без гіркоти" або "low bitterness". Найбільш відомі сорти: "Бібо F1", "Епік F1", "Фіолетове диво", "Смак грибів", "Клоринда F1", "Алмаз без гіркоти" та інші. Такі баклажани генетично не накопичують багато соланіну, але це не скасовує важливості правильного догляду.
Сприятливі умови вирощування
Для того, щоб баклажани росли ніжними й смачними, потрібно створити їм комфорт. Це теплолюбна культура, тому обирайте добре прогріті сонячні ділянки, захищені від вітру. Ідеальні умови для розвитку культури — температура в межах +23…+28 °C вдень і не нижче +15 °C вночі.
Ґрунт повинен бути пухким, добре дренованим, з нейтральною або слабокислою реакцією. Ідеальним варіантом буде чорнозем або супіщаний ґрунт, заздалегідь заправлений перегноєм або компостом.
Перед висадкою розсади в теплицю чи відкритий ґрунт у ґрунт варто додати:
- перегній або компост — 4–5 кг на м²;
- деревний попіл — 1 склянка на м²;
- подрібнену шкаралупу яєць або доломітове борошно — для нормалізації pH і кальцію.
Як поливати баклажани, щоб вони не виросли гіркими
Головне правило — не допускати пересихання. Нерівномірний полив або посуха викликають у баклажанів стрес, і вони починають накопичувати соланін. Поливайте баклажани регулярно, краще — уранці або ввечері, теплою відстояною водою.
У період цвітіння і зав’язування плодів поливи повинні бути ряснішими. Лийте до 5–6 л на кожен кущ раз на 3–4 дні. При цьому важливо уникати застою води: коріння баклажанів не терпить надлишкової вологи.
Після кожного поливу бажано мульчувати ґрунт сіном, соломою або торфом — це дозволить зберегти вологу, зменшить коливання температур і захистить від бур’янів.
Чим удобрювати баклажани
Брак або надлишок поживних речовин теж впливають на смакові якості. Особливо важливі азот, калій, кальцій та магній.
Схема підживлення баклажанів:
- через 10 днів після висадки — настій коров’яку (1:10) або пташиного посліду (1:20);
- під час цвітіння — розчин сульфату калію (15 г на 10 л води) + сечовина (10 г на 10 л), по 1 л під кущ;
- після утворення плодів — комплексне мінеральне добриво для пасльонових (згідно інструкції).
Якщо плоди ростуть повільно, а листя тьмяне — це ознака нестачі живлення. Але не варто перегодовувати рослину азотом: такі баклажани виростають водянистими, а не смачними.
Перетримані баклажани теж стають гіркими — у них зростає рівень соланіну. Тому плоди потрібно збирати щойно вони досягають типового розміру, мають блискучу шкірку і ще не тверду м’якоть. Не варто чекати, поки вони стануть гігантами. Краще зібрати раніше, але отримати смачний результат.