Відомий телеведучий і журналіст Костянтин Грубич поділився болючою історією свого 28‑річного сина Ярослава, який захищає Україну на фронті. Під час виконання завдань у складі логістичної групи його підрозділу хлопець потрапив під удар ворожого безпілотника й утратив праву руку. Про це батько написав на своїй сторінці у соціальних мережах, коли вперше побачив Ярослава після поранення.
Після вибуху Ярослав, притиснувши відірвану руку у рукаві, пройшов кілька десятків метрів і ще деякий час шукав своїх побратимів. Він зізнався, що сприймав усе як режисер – ніби знімає фільм, а не переживає найжахливіший момент у житті.
Йому не було страшно, важливіше було знайти товаришів і допомогти тим, хто теж постраждав.
“Я би хотів зняти цю сцену, щоб інші побачили, що таке війна”, – цитує сина Грубич.
За словами телеведучого, Ярослав із перших хвилин не жалівся і ні разу не заплакав. Він не вважає себе героєм, бо не підбив танк чи БТР, хоча усі розуміють, що логістика на війні рятує життя не менше, ніж атаки. Батько розповів, що син навіть почувався винним перед побратимами, бо “не зробив епічних вчинків”, але допомагав підрозділу всім, чим міг. Після поранення хлопець жартує з друзями, підтримує тих, хто втратив близьких, і хоче якнайшвидше стати в стрій зі штучною протезою.
Сам Костянтин Грубич зізнався, що довго не наважувався розповісти про трагедію публічно. Він завершив свій вечірній ефір на телебаченні й лише тоді дозволив собі плакати. Розголосу надав сам Ярослав – він попросив батька зафіксувати момент, щоб показати, що війна складається не лише з пафосних подвигів, а й із щоденної праці та болю. Після публікації родина отримала десятки повідомлень підтримки, і це допомагає їм триматися.
Грубич нагадав, що для його сім’ї це вже друга трагедія: 2017 року під колесами вантажівки загинула його донька Ольга. Тепер же випробування знову торкнулося родини, але він переконаний, що саме підтримка українців і віра в перемогу допомагають долати найважчі удари.
Телеведучий закликав не забувати про воїнів логістики, медиків, волонтерів і всіх, хто щодня робить свою справу заради спільної мети. А історія Ярослава, на думку Костянтина, має нагадати: справжня мужність – у стійкості, самовідданості й людяності навіть у найскладніших обставинах.