Зміни лякають, але часто найкраще, що можна зробити, — прийняти їх, а не боротися з ними.
Відчувати незручність і напруження, коли стикаєшся зі змінами — неважливо, зовсім незначними чи дуже масштабними, — цілком нормально. І справа тут не лише у страху перед невідомістю. Дорослі люди за своє життя, ймовірно, принаймні раз мали справу зі змінами, через які все ставало гірше, а не краще.
Наприклад, можна звільнитися з роботи через токсичного керівника або колег, а згодом виявити, що на новому місці атмосфера в колективі ще більш нездорова. Після такого досвіду цілком природно почати ще сильніше чинити опір змінам через страх, що вони знову ускладнять життя.
Попри те, що життєві зміни та невизначеність, яка їх супроводжує, неминучі, ми можемо контролювати те, як на них реагуємо. Когнітивна нейробіологиня Майя Шанкар радить ставити собі три запитання, коли ви особливо опираєтеся змінам:
- Як зміни можуть покращити мої здібності? Коли ми уявляємо, як будемо реагувати, то схильні вважати, що в новій ситуації діятимемо звичними способами, що наша особистість залишиться незмінною. Але людина, яка справляється з труднощами у періоди несподіваних змін, стає іншою й набуває нових навичок.
- Як зміни можуть вплинути на мої цінності? Зміни, на які ми не розраховуємо, можуть повністю перевернути уявлення про наше життя і про те, що для нас насправді має значення та чого ми насправді хочемо.
- Як зміни можуть змінити моє самоусвідомлення? Непередбачувані обставини можуть зруйнувати основу, на якій ми вибудовуємо свою особистість. І тоді під питанням опиняється те, ким ми є і чим займаємося. Але зміни також здатні дати нам нову, більш стабільну основу для самоідентифікації.
Йдеться не про те, щоб ігнорувати негативні наслідки або вдавати, ніби все добре, коли це не так. Головна мета цієї вправи — бути відкритими до внутрішніх змін і замислитися над тим, як адаптація до невизначеності та до того, як складається ситуація, може принести користь у майбутньому.